О.І. Мітченко, А.С. Лаврик, А.О. Шкрьоба, В.Ю. Романов.Вплив консервативних та хірургічних методів лікування ожиріння на структурно-функціональні показники лівого шлуночка в пацієнтів з морбідним ожирінням та артеріальною гіпертензією

Мета – дослідити динаміку структурно-функціональних показників лівого шлуночка (ЛШ) у хворих на морбідне ожиріння та артеріальну гіпертензію через 6 міс після консервативного і хірургічного лікування ожиріння. Обстежено 164 пацієнти з морбідним ожирінням (індекс маси тіла (ІМТ) > 40 кг/м2): І група (n=81) – хворі, яким проводили лікування ожиріння за допомогою дієти та використання лікарського засобу «Стифімол»; ІІ група (n=81) – хворі, яким виконали баріатричні операції (бандажування шлунка або шунтування шлунка). Пацієнтів обстежували до лікування ожиріння та через 6 міс. Усім хворим проводили загальноклінічне обстеження, визначали антропометричні показники, виконували ультразвукове дослідження серця, розраховували індекс маси міокарда ЛШ як відношення маси міокарда ЛШ до площі поверхні тіла – ІММ ЛШ (1) та до зросту в степені 2,7 – ІММ ЛШ (2). Через 6 міс після лікування у пацієнтів І групи відзначено зменшення маси тіла на 4,6 %, у хворих ІІ групи – на 22,8 %. Також у хворих І групи реєстрували зменшення товщини міжшлуночкової перегородки (ТМШП) на 4,3 %, товщини задньої стінки ЛШ (ТЗС ЛШ) – на 1,9 %, маси міокарда ЛШ – на 6 % та зменшення ІММ ЛШ (1) – на 4 %, ІММ ЛШ (2) – на 6 %. У пацієнтів ІІ групи зміни були значнішими: зменшення ТМШП – на 8,2 %, ТЗС ЛШ – на 4,3 %, відносної товщини стінки ЛШ – на 2,4 %, маси міокарда ЛШ – на 21 %, ІММ ЛШ (1) – на 12 %, ІММ ЛШ (2) – на 21 %. Більш значне зниження маси тіла спостерігали у пацієнтів ІІ групи, що асоціювалося з більш суттєвими структурно-функціональними змінами маси міокарда ЛШ та достовірним зменшенням кількості пацієнтів з гіпертрофією ЛШ.

Повний текст статті