О.Г. ОбертинськаКлінічні аспекти резистентної артеріальної гіпертензії

Мета – вивчити клінічні та лабораторно-інструментальні особливості перебігу резистентної артеріальної гіпертензії (АГ), оцінити вплив різних чинників на формування резистентності до антигіпертензивної терапії. Серед обстежених 436 осіб з есенціальною гіпертензією виявлено 47 (10,8 %) пацієнтів з резистентною АГ. Групу порівняння становили 90 пацієнтів з контрольованою АГ. Усім хворим проводили загальноклінічне обстеження, офісне вимірювання артеріального тиску, визначення мікро- і макроальбумінурії, рівнів загального холестерину, тригліцеридів, сечової кислоти, калію, глюкози натще та при виконанні тесту на толерантність до глюкози, креатиніну, розраховували швидкість клубочкової фільтрації, виконували ехокардіографію та ультразвукове дослідження внутрішньої сонної артерії. Встановлено, що пацієнти з резистентною АГ частіше мають надлишкову масу тіла або ожиріння, гіперурикемію, порушення холестеринового й вуглеводного обмінів, тобто метаболічний синдром (49 %), супутню ішемічну хворобу серця (51 %), фібриляцію передсердь (31 %), перенесений інсульт або транзиторну ішемічну атаку (25 %), більш виражене ураження органів-мішеней (гіпертрофію лівого шлуночка, гіпертензивну нефропатію, потовщення комплексу інтима – медіа). Резистентний перебіг АГ асоціюється з ішемічною хворобою серця (51 % осіб), метаболічним синдромом (49 %), більш вираженим ураженням органів-мішеней, зокрема гіпертрофією лівого шлуночка, потовщенням комплексу інтима – медіа, посиленням виявів гіпертензивної нефропатії.

Повний текст статті