С.Д. Бабляк.Ефективність лерканідипіну в пацієнтів похилого віку з неконтрольованою артеріальною гіпертензією

Мета – вивчити ефективність і безпечність застосування лерканідипіну в пацієнтів віком понад 60 років у складі різних фармакотерапевтичних схем комбінованої терапії. У дослідження увійшли 123 особи похилого віку (51 чоловік і 72 жінки віком 60–80 років) з гіпертонічною хворобою ІІ–ІІІ стадії. Хворі 1-ї групи приймали комбінацію раміприлу та гідрохлоротіазиду, пацієнти 2-ї групи – комбінацію лозартану та гідрохлоротіазиду. За неефективності двокомпонентного лікування 42 особам 1-ї групи та 43 пацієнтам 2-ї групи додатково призначали лерканідипін з поступовим титуванням доз. Ефективність терапії оцінювали за зміною параметрів гемодинаміки та лабораторних показників. Комбінована терапія раміприлом, гідрохлоротіазидом та лерканідипіном забезпечувала більш виражене зниження систолічного та діастолічного артеріального тиску (АТ), ніж комбінація лозартану, гідрохлоротіазиду та лерканідипіну. Водночас у пацієнтів 2-ї групи виявлено більш значний сприятливий вплив на рівні загального холестерину та сечової кислоти. Терапія із застосуванням лерканідипіну добре переносилася пацієнтами похилого віку (побічні ефекти виникали лише у 2,4 % осіб). Лерканідипін може розглядатися як ефективний і безпечний засіб лікування пацієнтів похилого віку з додатковими чинниками серцево-судинного ризику, які вже отримують комбіновану терапію двома антигіпертензивними препаратами і не досягають цільового рівня АТ.

Повний текст статті