В.В. Братусь, Т.В. Талаєва, В.О. Шумаков. Чи є рівень холестерину в крові незалежним чинником серцево-судинного ризику?

Ідентифікація чинників ризику, що дозволяють найбільш адекватно оцінити загрозу розвитку патологічних станів, є одним з найважливіших завдань профілактичної медицини. Це дає змогу проводити своєчасну діагностику, визначати характер і обсяг необхідних корекційних втручань, оцінювати ефективність їх застосування. Особливе значення має верифікація чинників серцево-судинного ризику, оскільки серед більш як
200 факторів, встановлених на теперішній час, ще не виділено найбільш інформативні й вірогідні. Показано, що навіть гіперхолестеринемія, яку багато дослідників розглядали і продовжують розглядати як причину розвитку ішемічної хвороби серця та як головну мішень для терапевтичних і фармакологічних втручань, спостерігається у хворих, які перенесли інфаркт міокарда, не більше як у 50 % випад­ків.
Мета роботи – визначити роль найважливіших чинників атерогенезу в розвитку судинного ураження і можливості їх використання як чинників ризику у хворих на остеоартроз.
Матеріал і методи. Дослідження проведено за участю пацієнтів з остеоартрозом, для яких характерний прискорений розвиток серцево-судинної патології, підвищені тяжкість її перебігу та частота розвитку кінцевих точок. Чинники серцево-судинного ризику ідентифікували щодо наявності та вираження судинного структурно-функціонального ремоделювання за допомогою парного та багатофакторного кореляційного аналізу.
Результати. Встановлено, що найбільш сильна та пряма залежність із судинним ураженням була характерна для системного запалення та активності ренін-ангіотензинової системи, сильну кореляційну залежність з ремоделюванням судин мали також показники змін профілю ліпопротеїнів крові (відношення тригліцериди / холестерин ліпопротеїнів високої щільності та апоВ/апоА-1), змін їх якісних характеристик (атерогенної та імуногенної модифікації) та змін метаболізму глюкози. Проте зв’язок судинного ураження з цими показниками значно послаблювався або втрачався після врахування ступеня вираження системного запалення, що свідчило про його опосередкований характер. Водночас такий традиційний показник, як вміст у крові холестерину ліпопротеїнів низької щільності, не залежав від ступеня вираження судинного ураження, а зв’язок останнього із вмістом загального холестерину відзначено тільки при високій інтенсивності запалення.
Висновки. Отримані дані свідчать про те, що основою для адекватного визначення ступеня серцево-судинного ризику може бути тільки поглиблений багатогранний аналіз біохімічних змін крові.

Повний текст статті