Тематичний Архів | Category Archives: Кардіохірургія

С.М. Судакевич, О.А. Лоскутов, О.М. Дружина, Б.М. Тодуров Когнітивна дисфункція у віддалений післяопераційний період при кардіохірургічних втручаннях зі штучним кровообігом

Мета – визначити стан когнітивної функції в ранній та віддалений післяопераційний період у хворих з ішемічною хворобою серця (ІХС), яким проводили аортокоронарне шунтування в умовах штучного кровообігу (ШК). У ретроспективному обсерваційному одноцентровому дослідженні проаналізовано дані клінічного та інструментального обстеження пацієнтів, яким проводили аортокоронарне шунтування в умовах ШК. До групи аналізу увійшли 84 (51,5 %) особи із загальної когорти 163 хворих (68 чоловіків (80,9 %) та 16 жінок (19,1 %), середній вік (64,4±7,5) року), у яких у ранній післяопераційний період виявлено когнітивні порушення. Нейрокогнітивне тестування проводили за три дні до оперативного втручання, на 7-му добу після втручання та через 3 міс після виписування зі стаціонару з використанням шкали оцінювання психічного статусу Mini Mental State Examination (MMSE) та Trial Making test (частини A і B). Пацієнти групи спостереження в доопераційний період при виконанні тесту MMSE набирали (26,2±2,3) бала. На 7-му добу після оперативного втручання пацієнти набирали (23,6±2,2) бала (на 8,2 % менше, ніж до операції, що, своєю чергою, відповідно до шкали інтерпретації, характеризувало когнітивний статус як легкі когнітивні порушення (переддементні)). Через 3 міс після виписування зі стаціонару пацієнти досліджуваної групи набирали (24,8±2,2) бала, що означало поліпшення когнітивного статусу, проте вихідного рівня тестування досягти не вдалося (Р<0,05). Результати тесту на встановлення послідовності цифр та літер Trial Making Test (частина A) показали, що на виконання тесту пацієнти в доопераційний період витрачали (32,0±5,0) с, на 7-му добу після операції – (35,6±6,8) с, що на 15,6 % більше, ніж на доопераційному етапі. Проте через 3 міс після операції результати тестування поліпшилися та становили (33,3±5,0) с, що було на 2,1 % більше, ніж до операції, і не відрізнялося від доопераційних показників (Р>0,05). Результати другої частини тесту Trial Making Test Parts (частини B) були схожими з результатами частини A. Через 7 діб після втручання пацієнти витрачали на проходження тесту (74,8±6,0) с, що на 7,9 % відрізнялося від доопераційного значення ((71,2±5,6) с). У цій частині тесту також вдалося досягти доопераційних показників через 3 міс – (72,8±5,5) с (Р>0,05). Результати тестів MMSE та Trial Making Test y хворих на ІХС, які перенесли аортокоронарне шунтування в умовах ШК, показали, що когнітивні порушення, зареєстровані в ранній післяопераційний період у 51,5 % пацієнтів, протягом 3 місяців після оперативного втручання суттєво зменшуються, і їх частота знижується до 16,6 %, що відповідає результатам міжнародних досліджень.

Повний текст статті

С.А. Руденко. Профілактика серцевої недостатності при корекції мітральної недостатності ішемічного генезу

Мета – оцінити впровадження в клінічну практику методів захисту міокарда, зокрема застосування кардіоплегічного розчину, під час операцій із використанням штучного кровообігу. В Національному інституті серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова НАМН України за період з 1 січня 2012 р. до 31 грудня 2014 р. виконано 142 втручання на мітральному клапані в пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС) та мітральною недостатністю (МН) ішемічного генезу. Середній вік пацієнтів на момент операції становив (61,8±7,4) року. Клапанозбережні втручання на мітральному клапані (пластичні операції) виконано в 93 (65,5 %) хворих, протезування мітрального клапана – у 49 (34,5 %). Найпоширенішим ускладненням у досліджуваній групі була гостра серцева недостатність (СН), яку діагностували в 40 (28,2 %) прооперованих пацієнтів і яка становила 71,4 % усіх ускладнень раннього післяоперційного періоду. Для стабілізації стану в 20 (50 %) хворих застосовували внутрішньоаортальну балонну контрапульсацію. В 1 (0,7 %) випадку після протезування мітрального клапана гостра СН була зумовлена періопераційним інфарктом міокарда. Впровадження розробленого нами методу захисту міокарда з додатковим введенням кардіоплегічного розчину через шунти дозволило знизити частоту розвитку СН у ранній післяопераційний період до 22,1 %.

Повний текст статті

І.Г. ЛебідьОдноцентрове дослідження хірургічної активності у дорослих із природженими вадами серця: 15-річний ретроспективний аналіз

Проведений аналіз хірургічних втручань показав, що вдосконалення хірургічної допомоги дорослим з природженими вадами серця призводить до збільшення кількості оперованих пацієнтів та оперативних втручань і процедур у них, при достовірному зниженні в три рази летальності (з 1,92 до 0,51 %). Більше 1/3 всіх пацієнтів, яких госпіталізують для проведення оперативних втручань, мають складну комбіновану ваду серця, потребують спеціальної підготовки та знань відповідних фахівців і умов. Зниження відносної кількості хворих з І і ІІ функціональним класом серцевої недостатності за NYHA свідчить, що в цілому дорослі з природженими вадами серця, яких госпіталізують для хірургічного та інтервенційного втручання, – це пацієнти з більш тяжким ступенем декомпенсації, і підходи до надання їм відповідного лікування повинні формуватися, враховуючи більш тяжкий функціональний клас серцевої недостатності. У зазначені періоди реєстрували зниження частки простих вад зі зростанням кількості процедур та операцій на вихідному тракті лівого шлуночка, аортальному клапані та корені аорти. Такі процедури як правило повторні.

Повний текст статті

Р. Р. Сейдаметов Тактика хирургического лечения врожденных пороков сердца, сопровождающихся гипоплазией правого желудочка

Перед виконанням півторашлуночкової корекції вад серця з гіпоплазією правого шлуночка та інтактною міжшлуночковою перегородкою хірургічна тактика щодо дефекту міжшлуночкової перегородки може бути передбачена до операції або в передперфузійний період на підставі гемодинаміч-них показників. У хворих з різними вродженими вадами серця з міжшлуночковим компонентом, ускладненими гіпоплазією правого шлуночка, рішення про можливість закриття дефекту міжпередсердної перегородки належить приймати залежно від розмірів тристулкового клапана, або керуючись результатом інтраопераційного тесту з оклюзією дефекту балоном.

Повний текст статті

Г.В. Книшов, О.В. Левчишина Вивчення можливого прогресування коронарного атеросклерозу як результату екзогенних втручань: коронарного шунтування та стентування

Ішемічна хвороба серця, основу якої становить атеросклеротична бляшка, посідає провідне місце у структурі загальної захворюваності та смертності населення всього світу, в тому числі України. З метою лікування цієї патології, поряд з медикаментозною терапією, широко застосовують методики коронарного стентування та шунтування. Проте жоден із цих методів лікування не впливає на причину розвитку атеросклерозу та не блокує його патогенез. Тобто і коронарне стентування, і коронарне шунтування є паліативними методами лікування, які лише на певному етапі здатні поліпшити якість життя пацієнтів та запобігти у них розвитку інфаркту міокарда. Це підтверджує проблема виникнення рецидиву стенокардії у хворих після перенесених раніше операцій прямої реваскуляризації міокарда. Метою нашого дослідження було вивчити вплив екзогенних втручань на частоту, поширеність, швидкість атерогенезу у вінцевих артеріях, які підлягали та не підлягали коронарному стентуванню чи шунтуванню. У дослідження включено 243 пацієнтів, розподілених на групи таким чином: 1) хворі, яким попередньо проводили коронарне стентування (n=103), 2) пацієнти з коронарним шунтуванням без штучного кровообігу в анамнезі (n=105), 3) хворі, яким попередньо проводили коронарне шунтування зі штучним кровообігом (n=35). Проведено ретроспективний аналіз первинних та повторних коро-наровентрикулограм пацієнтів у різні терміни після втручань. Медіана віку становила 55 років, медіана терміну спостереження – 29 міс. У результаті дослідження 729 вінцевих артерій у 243 пацієнтів прогресування коронарного атеросклерозу (появу нових та прогресування наявних раніше стенозів) спостерігали у 363 (49,8 %) судинах. Після коронарного шунтування, як довготривалого травматичного фактора, прогресування коронарного атеросклерозу спостерігали у 183 (58,1 %) шунтованих судинах на працюючому серці та у 47 (44,8 %) шунтованих судинах зі штучним кровообігом. Після коронарного стентування цей показник становив 29 (9,4 %). Таким чином, коронарне шунтування, як пошкоджуючий фактор тривалої дії, призводить до появи нових або прогресування наявних раніше стенозів у шунтованих вінцевих артеріях пацієнтів у середньому в 5 разів частіше, ніж у хворих з коронарним стентуванням в анамнезі. Тому черезшкірне коронарне втручання, як короткотривалий поверхневий пошкоджуючий фактор, значно менше впливає на прискорення розвитку коронарного атеросклерозу, ніж коронарне шунтування.

Повний текст статті

В.Б. Симоненко, И.А. Борисов, А.Н. Блеткин, Е.В. Гайдукова, М.Ю. Уйманова, Т.В. Диева, Д.Д. Савичев Методы хирургического лечения постинфарктной аневризмы левого желудочка, осложненной тромбэндокардитом

Турбулентный кровоток, возникающий в левом желудочке на фоне изменения его функциональной архитектоники (вследствие острого инфаркта миокарда), стереометрии и асинергии сокращения, создает условия для образования внутриполостных тромбов. Этот процесс может осложниться развитием инфекции в виде абсцесса в стенке левого желудочка, пристеночного эндокардита или тромбэндокардита. Представлен опыт хирургического лечения больных с гемодинамически значимой постинфарктной аневризмой левого желудочка, осложненной развитием тромбэндокардита.

Повний текст статті