Тематичний Архів | Category Archives: Аритмії серця

О.С. Сичов, А.О. Бородай, Е.С. Бородай Валідація опитувальника якості життя HeartQol у пацієнтів з фібриляцією – тріпотінням передсердь неклапанного походження

Мета – оцінити психометричні властивості опитувальника якості життя HeartQol у пацієнтів з фібриляцією – тріпотінням передсердь неклапанного походження, які отримували медикаментозне лікування, шляхом оцінки внутрішньої узгодженості, конструктної і дискримінативної валідності та ретестової надійності. Дослідження складалося з двох частин: зрізової частини, в якій 329 пацієнтів заповнювали HeartQol, SF-12, AFEQT та HADS для дослідження внутрішньої узгодженості, конструктної і дискримінативної валідності, та повздовжньої частини, яка містила дані обстеження 53 пацієнтів для оцінки ретестової надійності. Коефіцієнт надійності Кронбаха α для фізичного компонента HeartQоL становив 0,94, для психологічного – 0,88. Конструктна валідність була достатньою, оскільки HeartQol мав помірні або сильні зв’язки з подібними доменами (r≥0,55) та слабші зв’язки (r<0,55) з несхожими доменами опитувальників. Опитувальник HeartQol показав здатність дискримінувати поміж різними клінічними підгрупами пацієнтів, демонструючи свою чутливість. Опитувальник HeartQol у цілому має задовільні психометричні властивості та може використовуватися у вивченні пов’язаної зі здоров’ям якості життя в пацієнтів з фібриляцією – тріпотінням передсердь.

Повний текст статті

Ю.І. Залізна, К.О. Міхалєв, О.Й. Жарінов Предиктори виникнення ускладнень у пацієнтів з уперше діагностованою фібриляцією передсердь при 6-місячному спостереженні

Мета – порівняти супутні хвороби, структурно-функціональний стан міокарда, клінічні симптоми та перебіг аритмії в пацієнтів з уперше діагностованою фібриляцією передсердь з тяжкими серцево-судинними ускладненнями і без них при 6-місячному спостереженні. Всього в дослідження залучили 124 пацієнтів. При залученні оцінювали симптоми, наявність фонової серцево-судинної патології, чинників ризику, супутніх хвороб, порушення функції нирок та щитоподібної залози, вуглеводного та ліпідного обміну, результати ехокардіографічного дослідження серця, фонову терапію. Загалом, протягом 6-місячного періоду спостереження у 25 (20,1 %) пацієнтів зареєстрували випадки смерті або тяжких серцево-судинних подій. Для порівняння вихідних клініко-анамнестичних та інструментальних характеристик були сформовані групи пацієнтів з ускладненнями (n=25) і без ускладнень (n=99). Особливостями групи пацієнтів з ускладненнями були більша вихідна частота виявлення серцевої недостатності, перенесених раніше інфарктів міокарда та інсультів, гірші показники структурно-функціонального стану міокарда та стану функції нирок. Незалежними предикторами несприятливого прогнозу при 6-місячному спостереженні виявилися серцева недостатність III–IV функціонального класу за NYHA, мітральна регургітація 2–3-го ступеня. Порівнювані групи значуще не відрізнялися за ступенем вираження клінічних симптомів за шкалою EHRA.

Повний текст статті

У.П. Черняга-Ройко, А.В. Акер, І.М. Тумак, О.Й. Жарінов Профіль серцево-судинного ризику та показники структурно-функціонального стану міокарда в госпіталізованих пацієнтів з тріпотінням передсердь за даними одноцентрового реєстру

Мета роботи – порівняти в умовах реальної клінічної практики особливості профілю серцево-судинного ризику, клінічні характеристики, показники структурно-функціонального стану міокарда та узагальнити дані щодо ведення госпіталізованих пацієнтів з тріпотінням передсердь (ТП) та його поєднанням з фібриляцією передсердь (ФП). Проаналізовано дані 126 госпіталізованих пацієнтів з ТП, у тому числі 86 (68,3 %) чоловіків і 40 (31,7 %) жінок, медіана віку – 65,5 (квартилі 55–73) року. Ізольоване ТП виявлено у 58 (46,0 %) пацієнтів, у решти 68 (54,0 %) пацієнтів ТП поєднувалося з ФП. Порівнювали антропометричні показники, інформацію про чинники ризику, супутні хвороби, лабораторні та ехокардіографічні параметри хворих з ізольованим ТП (n=58) та з ТП у поєднанні з документованою ФП (n=68). Пацієнти з ізольованим ТП були старшими (69,5 (60–75) проти 60,5 (50,5–72,5) року; Р=0,003); у них була більшою частка чоловіків (46 (79,3 %) проти 40 (58,8 %); Р=0,02). Значущих відмінностей за частотою виявлення поширених супутніх хвороб та чинників серцево-судинного ризику не спостерігали, окрім більшої частки пацієнтів з хронічними хворобами легень у групі ізольованого ТП. Значущих відмінностей між групами за шкалою CHA2DS2-VASc не виявлено (2,97 (1,48–4,5) проти 2,62 (1,31–4,3) бала; Р=0,26). У групі пацієнтів з ТП та ФП більшою була тривалість аритмії (84 (10–192) проти 10 (1–48) тиж; Р=0,006). При вперше зареєстрованому пароксизмі ТП статистично значуще рідше спостерігали супутню ФП (17 (29,3 %) проти 10 (14,7 %) випадків; Р=0,05). Пацієнти з ізольованим ТП рідше отримували варфарин, ніж хворі з ТП та ФП (15 (25,9 %) проти 31 (45,6 %) осіб; Р=0,02), незважаючи на подібну частку пацієнтів з високим ризиком тромбоемболічних ускладнень у порівнюваних групах. Отже, в 54 % послідовно госпіталізованих хворих з ТП спостерігали його поєднання з ФП. Отримані результати продемонстрували труднощі контролю ритму в пацієнтів з ТП, значну поширеність супутніх захворювань, високий ризик тромбоемболічних ускладнень, невідповідність призначення пацієнтам з ізольованим ТП антитромботичної терапії чинним рекомендаціям, а також нечасте виконання інтервенційних втручань.

Повний текст статті

О.С. Сичов, А.О. Бородай Предиктори якості життя в пацієнтів з фібриляцією та тріпотінням передсердь неклапанного походження

Мета – оцінити предиктори зниженої якості життя в пацієнтів з фібриляцією (ФП) та тріпотінням (ТП) передсердь за даними специфічних опитувальників AF-QоL та AFEQT. У проспективному обсерваційному дослідженні взяли участь 328 пацієнтів з ФП та ТП неклапанного походження. Для визначення якості життя та її предикторів використовували специфічні інструменти AF-QоL та AFEQT. Найбільш низький рівень якості життя як за загальною оцінкою AFEQT ((48,1±19,7) бала), так і за AF-Qol ((38,3±17,6) бала) спостерігали в пацієнтів з пароксизмальною формою аритмії, а найбільш високий – у пацієнтів з персистентною формою ФП–ТП, яким було відновлено синусовий ритм: (68,7±20,8) бала за AFEQT та (52,5±19,1) бала за AF-Qol. У мультиваріантній моделі регресії незалежними предикторами глобального показника AF-QоL були функціональний клас за NYHA (β=–0,22; Р<0,001), тривожність за HADS (β=–0,21; Р<0,001), депресія за HADS (β=–0,20; Р<0,001), пароксизмальна форма аритмії (β=–0,16; Р=0,001), кількість балів за CHA2DS2-VASc (β=–0,16; Р=0,002). Незалежними предикторами для загального показника AFEQT були функціональний клас за NYHA (β=–0,38; Р<0,001), тривожність за HADS (β=–0,25; Р<0,001), жіноча стать (β=–0,22; Р<0,001) та пароксизмальна форма аритмії (β=–0,14; Р=0,001). Функціональний клас серцевої недостатності, симптоми тривожності, депресії, жіноча стать та пароксизмальна форма аритмії асоціювалися зі зниженою якістю життя в пацієнтів з ФП та ТП.

Повний текст статті

О.С. Сичов, А.О. Бородай, Е.С. Бородай. Предиктори виникнення серцево-судинних подій пацієнтів з фібриляцією та тріпотінням передсердь неклапанного походження

Мета – визначити предиктори серцево-судинних подій у пацієнтів з фібриляцією (ФП) та тріпотінням передсердь (ТП) неклапанного походження, а також оцінити вплив медикаментозної терапії і прихильності до неї на зниження частоти виникнення серцево-судинних ускладнень. У проспективному обсерваційному дослідженні із середньою тривалістю спостереження (38,7±24,0) міс обстежено 271 пацієнта (віком у середньому (60,5±9,9) року) з ФП та ТП неклапанного походження. Первинною кінцевою точкою був інсульт / транзиторна ішемічна атака, а комбінованою кінцевою точкою (ККТ) – інсульт / транзиторна ішемічна атака, периферійні тромбоемболії або смерть з будь-якої причини. ККТ протягом спостереження виникла у 46 (16,96 %) пацієнтів, ішемічний інсульт – у 27 (9,96 %). У межах мультиваріантної моделі феномен спонтанного контрастування (ФСК) 3–4 + та кількість балів за CHA2DS2-VASc були незалежними предикторами як ішемічного інсульту, так і ККТ (Р<0,05). Незалежними предикторами інсульту були також постійна форма ФП (Р=0,049), III–IV клас за EHRAm (P=0,027) та товщина міжшлуночкової перегородки ≥ 1,7 см (Р=0,003). Виявлено, що прихильність до рекомендацій з антикоагулянтної терапії статистично значуще знижувала ризик виникнення як інсульту, так і ККТ (Р<0,05). Спостерігали зниження частоти виникнення ККТ у групі контролю ритму (активні спроби збереження синусового ритму за допомогою антиаритмічних препаратів та/або абляції) порівняно з групою тільки застосування засобів контролю частоти скорочень серця (відносний ризик 0,29; 95 % довірчий інтервал 0,11–0,72; Р=0,001).

Повний текст статті

О.С. Сичов, А.О. Бородай. Валідація російськомовної версії опитувальника AF-QоL у пацієнтів з фібриляцією і тріпотінням передсердь неклапанного походження

Мета роботи – оцінити надійність, валідність і силу відгуку російськомовної версії опитувальника AF-QоL для можливості його використання в популяції пацієнтів з фібриляцією та тріпотінням передсердь (ФП – ТП). У проспективному обсерваційному дослідженні взяли участь 288 пацієнтів з ФП – ТП неклапанного походження. Середній вік хворих становив (61,4±9,9) року, жінок було 107 (37,2 %). Персистентну форму ФП – ТП виявляли у 167 (58,0 %) осіб, тривало персистентну – у 21 (7,3 %), постійну – у 63 (21,9 %), пароксизмальну – у 37 (12,8 %). Усі пацієнти заповнювали AF-QоL на початку дослідження, 75 хворих – через 1 міс і пізніше. Внутрішня надійність становила > 0,81 для всіх компонентів. AF-QоL мав добру конвергентну і дивергентну валідність. Статистично значуще менший загальний показник AF-QоL спостерігали в пацієнтів з вищим класом за EHRA і вищим функціональним класом за NYHA. На відміну від відсутності змін у групі з рецидивом ФП, у групі зі збереженим синусовим ритмом загальний і фізичний компоненти AF-QоL були статистично значуще кращими: (41,4±18,8) порівняно з (53,0±19,1) бала (Р=0,01) і (35,7±21,5) порівняно з (51,7±23,6) бала відповідно (Р=0,003). Такі зміни AF-QoL відповідали помірній силі відгуку, що демонструвалося величиною ефекту 0,6 та 0,7 для загального показника AF-QоL і його фізичного компонента відповідно. Опитувальник AF-QоL – це специфічний для ФП інструмент оцінки пов’язаної зі здоров’ям якості життя. Результати початкової валідації російськомовного варіанта підтримують його використання як інструмента визначення якості життя в пацієнтів з ФП – ТП, як потенційного маркера якості лікування. Він показав себе надійним, валідним інструментом з добрим відгуком щодо лікування.

Повний текст статті

О.С. Сичов, А.О. Бородай, Е.С. Бородай, П.Б. Романюк, Т.В. Міхалєва, О.В. Срібна. Валідація російськомовної версії опитувальника Atrial Fibrillation Effect on QualiTy-of-Life у пацієнтів з фібриляцією і тріпотінням передсердь неклапанного походження

Мета – продемонструвати надійність, валідність і силу відгуку російськомовної версії опитувальника Atrial Fibrillation Effect on QualiTy-of-life (AFEQT) для можливості його використання в популяції пацієнтів з фібриляцією та тріпотінням передсердь (ФП–ТП). У проспективному обсерваційному дослідженні взяли участь 274 пацієнти з ФП–ТП неклапанного походження Середній вік становив (61,4±9,7) року. Персистентну форму виявлено у 160 (58,4 %), тривало персистентну – у 20 (7,3 %), постійну – у 61 (22,3 %), а пароксизмальну – у 33 (12 %). Всі пацієнти заповнювали AFEQT на початку дослідження, 69 хворих – через 1 місяць. Внутрішня надійність становила > 0,85 для всіх компонентів. Статистично значуще нижчий результат за AFEQT спостерігали в пацієнтів з вищим класом за EHRA та вищим функціональним класом за NYHA. На відміну від групи з рецидивом ФП, у яких не спостерігали змін загального показника AFEQT (58,1±20,9 проти 60,4±20,9; Р≥0,6), у групі зі збереженим синусовим ритмом реєстрували статистично значуще кращий результат: 50,8±19,6, проти 65,8±23,5 (Р=0,005). Статистично значущі зміни відбулися щодо кожного із компонентів AFEQT і відповідали помірній та великій силі відгуку, що демонструвалося величиною ефекту 0,50–0,87. Результати початкової валідації російськомовного варіанта підтримують його використання як інструменту визначення кінцевої точки в клінічних дослідженнях і для ведення пацієнтів з ФП–ТП як потенційного маркера якості лікування. Він зарекомендував себе надійним, валідним інструментом з добрим відгуком щодо лікування.

Повний текст статті

Ю.В. Зінченко, М.Р. Ікоркін. Застосування ривароксабану при відновленні синусового ритму у хворих з тріпотінням передсердь

Мета роботи – розробити алгоритм застосування антикоагулянтної терапії (АКТ) з використанням нового перорального антикоагулянта ривароксабану при відновленні синусового ритму у хворих з тріпотінням передсердь (ТП) I типу неклапанного генезу за клінічними даними, показниками трансторакальної та черезстравохідної ехокардіографії (ЧСЕхоКГ).
Матеріал і методи. Обстежено 88 пацієнтів віком у середньому (58,9±0,8) року. ТП виникало у 65,9 % хворих на тлі ішемічної хвороби серця і у 34,1 % пацієнтів – міокардіофіброзу. Всім хворим проводили ЧСЕхоКГ. Кардіоверсію здійснювали за допомогою черезстравохідної електрокардіостимуляції. При АКТ використовували ривароксабан у дозі 20 мг/доб, який призначали протягом першої доби після виявлення аритмії.
Результати. Частота виявлення феномена спонтанного контрастування (ФСК) 3–4+ у вушку лівого передсердя (ВЛП) становила 8 %, тромбів – 1,1 %, а середня швидкість вигнання крові з ВЛП – у середньому (47,7±2,4) см/с. Хворих розділили на дві групи: у 1-й (n=81) – ФСК становив 0–2+, у 2-й (n=7) – 3–4+. Групи були порівнянними за віком, тривалістю наявного епізоду ТП, основним і супутніми захворюваннями, тяжкістю серцевої недостатності. У пацієнтів 2-ї групи функціональні показники ВЛП були статистично значуще нижчими; частіше реєстрували збільшення всіх порожнин серця; відзначали збільшення тривалості циклу тахікардії (Р=0,02); виявляли супутню фібриляцію передсердь (ФП) (Р=0,03).
Висновки. Оригінальний алгоритм застосування ривароксабану дозволяє не тільки істотно оптимізувати протокол проведення планової кардіоверсії, а й матеріальні витрати на лікування. При виявленні аритмії ривароксабан призначають якомога раніше. Проводять ЧСЕхоКГ, і за відсутності ознак тромбоутворення (тромб або ФСК 3–4+) кардіоверсію виконують відразу або протягом перших кількох діб. Після відновлення синусового ритму хворі продовжують отримувати АКТ протягом 1 тиж, у зв’язку з можливим раннім рецидивом ТП або виявленням супутньої ФП. При виявленні ФСК 3–4+ АКТ призначають відповідно до чинних рекомендацій.

Повний текст статті

Г.М. Солов’ян, С.Ю. Савицький. Комплексний підхід до оцінки електричної нестабільності передсердь у хворих з пароксизмами фібриляції передсердь

Мета роботи – оцінити електричну нестабільність передсердь на підставі структурно-функціонального стану міокарда, варіабельності ритму, електрофізіологічних властивостей серця та показників нейрогуморальної регуляції серця у хворих із пароксизмальною фібриляцією передсердь (ФП) залежно від індукування аритмії під час проведення черезстравохідного електрофізіологічного дослідження.

Матеріал і методи. У дослідження залучено 133 пацієнтів з пароксизмальною ФП неклапанного генезу. Черезстравохідну електростимуляцію лівого передсердя здійснювали з частотою, яку нарощували до 200 імп./хв, а також проводили надчастотну електростимуляцію лівого передсердя для збільшення вірогідності індукування стійких пароксизмів ФП. Пацієнти були розділені на дві групи: 1-ша – 103 хворих з індукованим пароксизмом ФП; 2-га – 30 пацієнтів, у яких пароксизм ФП не виник. Використовували двовимірну та допплерехокардіографію, холтерівське моніторування ЕКГ (ХМ ЕКГ) з аналізом варіабельності ритму серця. Функцію провідної системи серця, вразливість передсердь (ВП) та рівні вазоактивних субстанцій у крові вивчали за допомогою радіоімунологічного методу.

Результати. Встановлено, що електрична нестабільність передсердь (за даними ХМ ЕКГ) у хворих з індукованим пароксизмом ФП виявлялася збільшенням кількості надшлуночкових екстрасистол та показників RMSSD і PNN50. Висока ВП у хворих з індукованим пароксизмом зумовлена зниженням частотної характеристики стійкого пароксизму ФП, зменшенням довжини передсердного циклу під час аритмії, погіршенням функції синусового вузла.

Висновки. У хворих з індукованим пароксизмом ФП зростання ВП пов’язано з підвищенням тонусу парасимпатичної регуляції. Під час запуску аритмії превалюють компоненти, які визначають активацію симпатоадреналової системи. Суттєвою підставою для формування механізму microre-entry та запуску ФП є підвищення вмісту тромбоксану під час індукції ФП.

Повний текст статті

О.С. Сичов, А.О. Бородай, С.В. Федьків, Е.С. Бородай, А.Ю. Рибак, Л.Л. Вавілова. Серцево-судинні події в пацієнтів з фібриляцією передсердь неклапанного походження та німими інфарктами головного мозку при спостереженні протягом двох років

Мета – вивчити взаємозв’язок між німими інфарктами головного мозку і серцево-судинними подіями в пацієнтів з фібриляцією передсердь (ФП) неклапанного походження при дворічному спостереженні. У дослідженні з тривалістю спостереження 25,3 міс взяли участь 103 пацієнти з ФП без інсульту в анамнезі. Німі інфаркти головного мозку (НІМ) з розміром ділянки ураження ≥ 15 мм з кортикально-субкортикальною локалізацією виявлено у 10 (9,7 %) осіб; НІМ розміром < 15 мм, що локалізувалися у глибокій білій речовині та в проекції базальних гангліїв, – у 25 (24,3 %). Протягом спостереження кінцевої точки досягли 10 (9,7 %) пацієнтів: ішемічний інсульт виник у 5 (4,85 %), смерть – у 3 (2,9 %), тромбоз периферійних артерій – у 2 (1,94 %) пацієнтів. Із серцево-судинними подіями асоціювалися чоловіча стать (Р=0,03); III–IV функціональний клас за NYHA (Р=0,048); індекс маси міокарда лівого шлуночка (ЛШ) ≥ 130 г/м2 (Р=0,009); індекс об’єму лівого передсердя ≥ 48 мл/м2 (Р=0,008); феномен спонтанного контрастування у вушку лівого передсердя (ВЛП) 3–4+ (Р=0,04); тромб у ЛШ (Р=0,005). Середня швидкість вигнання із ВЛП ≤ 30 см/с вірогідно асоціювалася з інсультом (Р=0,03). Протягом дворічного спостереження наявність НІМ не асоціювалася із подальшими серцево-судинними подіями. У межах моделі логістичної регресії незалежними предикторами серцево-судинних подій у пацієнтів з неклапанною ФП були феномен спонтанного контрастування 3–4+ (χ2=4,1; P=0,04) і тромб у ЛШ (χ2=4,1; P=0,04).

Повний текст статті