Тематичний Архів | Category Archives: Серцева недостатність

Л.Г. Воронков, В.В. Горбачова, А.В. Ляшенко, Т.І. Гавриленко, Л.С. Мхітарян, Л.В. Якушко, Л.П. Паращенюк Порівняльна клініко-інструментальна характеристика пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю та зниженою фракцією викиду лівого шлуночка без анемії залежно від наявності залізодефіциту

Мета – порівняти основні клініко-інструментальні показники та показники клінічного прогнозу в пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) та зниженою фракцією викиду лівого шлуночка (ФВЛШ) без анемії залежно від наявності в них залізодефіцитного стану. Обстежено 95 стабільних пацієнтів з ХСН (83 чоловіків, 12 жінок), 18–75 років, II–IV функціонального класу (ФК) за NYHA, з ФВЛШ < 40 %, які спостерігалися у період із січня 2016 р. до лютого 2018 р. Пацієнтів залучали в дослідження у фазу клінічної компенсації. Якість життя оцінювали за Міннесотською шкалою (MLHFQ), фізичну активність – за індексом Університету Дюка, функціональний статус – за доомогою тесту з 6-хвилинною ходьбою та за стандартизованим тестом із розгинанням нижньої кінцівки. З обстежених 95 пацієнтів без анемії 51 хворий мав залізодефіцит (ЗД). Хворі із ЗД без анемії мали статистично значуще вищий ФК за NYHA, менший індекс маси тіла, нижчий рівень систолічного артеріального тиску, меншу швидкість клубочкової фільтрації, гірший результат тесту із 6-хвилинною ходьбою та тесту з розгинанням нижньої кінцівки, гіршу якість життя за MLHFQ. Вони також мали нижчі рівні гемоглобіну, середнього об’єму еритроцитів, середньої концентрації гемоглобіну в еритроциті, гепсидину і вищі рівні N-термінального фрагмента попередника мозкового натрійуретичного пептиду (NT-proBNP), інтерлейкіну-6 та цитруліну. Наявність залізодефіцитного стану, навіть без супутньої анемії, підвищувала як ризик смерті від будь-яких причин, так і ризик настання комбінованої критичної події (смерть або госпіталізація) за 12 і 24 міс. Серед пацієнтів із ХСН і зниженою ФВЛШ, в яких анемії не було, залізодефіцитний стан спостерігається у 54 % випадків. Не встановлено відмінностей між групами пацієнтів із ЗД та без ЗД за віком, частотою скорочень серця, величиною ФВЛШ, індексом кінцеводіастолічного об’єму, станом вазодилатаційної функції ендотелію, за етіологією ХСН, частотою випадків фібриляції передсердь, артеріальною гіпертензією, перенесеного інфаркту міокарда, цукрового діабету та хронічного обструктивного захворювання легень. Пацієнти із ЗД характеризуються більшою часткою осіб із III–IV ФК за NYHA, із нирковою дисфункцією, гіршими функціональними можливостями (дистанція 6-хвилинного тесту, м’язова витривалість), гіршим станом якості життя, нижчими індексом маси тіла, систолічним артеріальним тиском, рівнями гемоглобіну крові та гепсидину, поряд із більшими рівнями циркулюючих інтерлейкіну-6 і цитруліну та NT-proBNP. Наявність залізодефіцитного стану без супутньої анемії асоціювалася з гіршою виживаністю та більш частою госпіталізацією.

Повний текст статті

Г.Є. Дудник, А.С. Солонович, А.В. Ляшенко Корекція дисфункції нирок у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю та зниженою фракцією викиду лівого шлуночка

Мета – вивчити й оцінити корекцію показників функції нирок у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (ХСН) та зниженою фракцією викиду лівого шлуночка на тлі лікування фіксованою комбінацією мельдонію з гамма-бутиробетаїном (ГББ). Обстежено 24 пацієнтів із стабільною ХСН та зниженою (< 40 %) фракцією викиду лівого шлуночка (ФВЛШ) ІІ–ІV функціонального класу за NYHA. Серед них 17 осіб мали ішемічну хворобу серця, 5 осіб – дилатаційну кардіоміопатію. Усім пацієнтам проводили загальноклінічні обстеження, визначали рівні креатиніну, азоту сечовини, сечової кислоти, рівень добової мікроальбумінурії (МАУ), розраховували швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) за допомогою рівняння CKD-EPI. Ультразвукову діагностику вазодилатаційної функції ендотелію плечової артерії проводили за допомогою проби з реактивною гіперемією. На тлі стандартного лікування пацієнти отримували фіксовану комбінацію мельдонію з ГББ у дозі 2 таблетки тричі на добу (кожні 8 год) протягом 4 тиж. На тлі 4-тижневого прийому комбінації 360 мг мельдонію та 120 мг ГББ тричі на добу у хворих зареєстровано значуще поліпшення за рівнями креатиніну та ШКФ. Рівні сечової кислоти плазми крові хворих статистично значущо не змінилися. Не зафіксовано статистично значущого впливу на частоту скорочень серця та рівень систолічного артеріального тиску у хворих. Виявлено статистично значуще зменшення рівня добової МАУ та рівня азоту сечовини плазми крові. Відзначено статистично значуще поліпшення вазодилатаційної функції ендотелію. У пацієнтів з ХСН та зниженою ФВЛШ приєднання до стандартної схеми фармакотерапії мельдонію в дозі 360 мг з ГББ у дозі 120 мг супроводжувалося поліпшенням показників ниркової функції: статистично значущим зниженням рівня креатиніну крові, зростанням ШКФ, зменшенням рівнів азоту сечовини та добової МАУ. Зазначене лікування покращує вазодилатаційну функцію ендотелію за відсутності статистично значущого впливу на рівень систолічного артеріального тиску та частоту скорочень серця. Отримані дані обґрунтовують доцільність клінічних досліджень вивчення впливу комбінації мельдонію з ГББ на клінічний прогноз пацієнтів із ХСН та супутньою ренальною дисфункцією.

Повний текст статті

К.М. Амосова, К.І. Черняєва, Ю.В. Руденко, О.І. Рокита, З.В. Лисак, Є.І. Левенко Розбіжності серед пацієнтів з артеріальною гіпертензією і серцевою недостатністю зі збереженою фракцією викиду лівого шлуночка залежно від статі

Мета – визначити відмінності щодо частоти супутньої патології, показників структурно-функціонального стану серця, артеріальної жорсткості, пульсового навантаження і шлуночково-артеріального сполучення та їх взаємозв’язок у пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ) і підтвердженою серцевою недостатністю зі збереженою фракцією викиду лівого шлуночка (СНзбФВ) залежно від статі. Залучено 115 пацієнтів з діагнозом СНзбФВ ІІА або ІІБ стадії, ІІ або ІІІ функціонального класу за NYHA, з фракцією викиду лівого шлуночка (ЛШ) ≥ 50 % і ознаками діастолічної дисфункції ЛШ за даними трансторакальної ехокардіографії, яких розділили на дві групи залежно від статі (група 1 – жінки з АГ і СНзбФВ, група 2 – чоловіки з АГ і СНзбФВ). Контрольну групу становили 58 хворих, зіставних за віком, співвідношенням статей, з АГ 1–2-го ступеня, без серцевої недостатності (СН), їх також розділили на дві групи. Жінки мали нижчу середню швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) і більшу частоту виявлення хронічного захворювання нирок (обидва Р<0,01). Серед хворих із СНзбФВ анемію частіше виявляли в жінок (Р<0,05). Індекси кінцеводіастолічного і кінцевосистолічного об’ємів у пацієнтів обох статей були більшими в основній групі із СН (Р<0,05) і меншими у жінок, ніж у чоловіків (Р<0,05). Індекс маси міокарда ЛШ у жінок із СН був на 9,6 % меншим, ніж чоловіків із СН (Р<0,05). Показники діастолічної функції e´ середнє, E/e´, Ed – у пацієнтів із СН обох статей були вищими, ніж у осіб без СН (Р<0,05). Жінки із СН мали нижчий порівняно з чоловіками показник e´ на 15,6 %, вищий Е/e´ на 5,4 %, вищий Ed на 23 %, нижчий Ees на 9,1 %, за відсутності відмінностей залежно від статі у пацієнтів без СН (Р>0,05). У жінок із СН, порівняно з чоловіками, виявлено підвищені показники як артеріального еластансу Еа, так і кінцевосистолічної жорсткості Ees (Р<0,05). Системний артеріальний комплаєнс був нижчим у жінок із СН, ніж у чоловіків, на 14 % (Р<0,05), проте в обох випадках – вищим, ніж у контрольній групі (Р<0,05–0,01). Системний судинний опір був вищим у жінок порівняно з чоловіками на 1,8 % (Р<0,001) і у жінок з СН вищим, ніж у жінок без СН, на 10,5 % (Р<0,05). У популяції обстежених з АГ і СНзбФВ відзначено тенденцію до більш значної діастолічної дисфункції ЛШ, тяжкості клінічних ознак СН у жінок, порівняно з чоловіками, за відсутності відмінностей щодо віку. Жінки із СНзбФВ мають вище резистивне та пульсове навантаження на ЛШ. Таким чином, жінки з АГ мають підвищену схильність до розвитку СНзбФВ порівняно з чоловіками.

Повний текст статті

Л.Г. Воронков, А.С. Солонович, А.В. Ляшенко, І.Л. Ревенько, Л.В. Якушко, Л.П. Паращенюк Когнітивна функція та прихильність до лікування в пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю та зниженою фракцією викиду лівого шлуночка: зв’язок і прогностичне значення

Мета – з’ясувати зв’язок між станом когнітивної функції та прихильністю до лікування, а також оцінити прогностичну інформативність анкет прихильності до лікування в пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) та зниженою фракцією викиду лівого шлуночка (ФВЛШ). Обстежено 124 пацієнтів зі стабільною ХСН і зниженою (< 40 %) ФВЛШ II–IV функціонального класу за NYHA віком не більше як 75 років. Усім пацієнтам проводили загальноклінічне обстеження, використовували стандартні методи психологічного тестування: коротку шкалу дослідження психічного статусу MMSE, пробу Шульте, шкалу HADS. Для оцінки прихильності до лікування застосовували опитувальник Моріскі – Гріна та хворобо-специфічну анкету відділу серцевої недостатності ННЦ «Інститут кардіології імені акад. М.Д. Стражеска» НАМН України. При розподілі досліджуваних на три групи залежно від їх прихильності до лікування, виявлено, що групи статистично значуще відрізнялися за сумою балів тесту MMSE та часом виконання проби Шульте. Кількість балів прихильності до лікування, як за анкетою Моріскі – Гріна, так і за анкетою відділу серцевої недостатності прямо корелювала з кількістю балів за шкалою MMSE (Р=0,038 та Р=0,023 відповідно). Група досліджуваних з високим комплаєнсом мала статистично значуще кращі показники когнітивних тестів (MMSE та проба Шульте), ніж група пацієнтів із середнім та низьким комплаєнсом. Це однаковою мірою стосувалося обох анкет. При побудові кривих виживання виявлено, що анкета Моріскі – Гріна не мала статистично значущої прогностичної значущості як щодо настання смерті, так і щодо виникнення комбінованої критичної події (смерть/госпіталізація) (Р=0,113 та Р=0,401 відповідно); у той же час хворобо-специфічна анкета відділу серцевої недостатності показала статистично значущу інформативність щодо прогнозування тривалої виживаності та настання комбінованої критичної події (Р=0,046 та Р=0,024 відповідно). Більше половини хворих із ХСН та зниженою ФВЛШ мають низьку та середню прихильність до лікування, яка пов’язана з гіршими показниками когнітивних тестів (MMSE та проба Шульте). Дані щодо зв’язку прихильності до лікування з результатами когнітивних тестів, отримані за допомогою розробленої нами анкети, зіставні з такими за анкетою Моріскі – Гріна. Використання хворобо-специфічної анкети відділу серцевої недостатності має високу інформативність щодо прогнозування довгострокової виживаності та настання комбінованої критичної події (смерть або госпіталізація) у хворих із ХСН та зниженою ФВЛШ, у той час як анкета Моріскі – Гріна не продемонструвала вищезазначеної прогностичної інформативності.

Повний текст статті

В.В. Горбачова, А.В. Ляшенко, Т.І. Гавриленко, Л.С. Мхітарян, Л.Г. Воронков Клініко-інструментальна характеристика та клінічний прогноз у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю і зниженою фракцією викиду лівого шлуночка залежно від наявності та характеру залізодефіцитного стану

Мета – порівняти основні клініко-гемодинамічні, лабораторні параметри та показники клінічного прогнозу в пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (ХСН) і зниженою фракцією викиду (ФВ) лівого шлуночка (ЛШ) з істинним (абсолютним) та функціональним залізодефіцитним станом. Обстежено 128 стабільних пацієнтів із ХСН (111 чоловіків, 17 жінок), віком 18–75 років, II–IV функціонального класу (ФК) за NYHA, з ФВ ЛШ < 40 %, які спостерігалися на базі відділу серцевої недостатності ННЦ «Інститут кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска» НАМН України від січня 2016 р. до лютого 2018 р. Пацієнтів залучали в дослідження у фазу клінічної компенсації. Якість життя оцінювали за Міннесотською шкалою (MLHFQ), фізичну активність розраховували за індексом Університету Дюка, функціональний статус – шляхом оцінки тесту з 6-хвилинною ходьбою та за стандартизованим тестом з розгинанням нижньої кінцівки. Феномен залізодефіциту (ЗД) спостерігали у 61 % хворих. Абсолютний ЗД мали 65 % осіб. Хворі з обома видами ЗД мали статистично значуще вищий ФК за NYHA, гіршу якість життя та гірші клініко-лабораторні показники, ніж хворі без ЗД. Незалежно від різниці механізмів формування функціонального і абсолютного ЗД, не виявлено статистично значущих відмінностей, які характеризують клініко-функціональний стан хворих і якість їх життя, а також параметри внутрішньосерцевої гемодинаміки. Попри очікування, не виявлено підвищеного рівня гепсидину в пацієнтів з функціональним ЗД порівняно з групою абсолютного ЗД. Статистично значущі відмінності щодо виживаності/госпіталізації між пацієнтами без ЗД і обома групами пацієнтів із ЗД дозволяють рекомендувати проведення скринінгу залізодефіцитного стану у всіх пацієнтів із ХСН і зниженою ФВ ЛШ. Серед пацієнтів з ХСН і зниженою ФВ ЛШ залізодефіцит спостерігається в 61 % випадків. Функціональний залізодефіцит виявлено у 27 (21 %) хворих, абсолютний – у 51 (39,6 %) пацієнта. Не встановлено статистично значущих відмінностей між групами пацієнтів із абсолютним та функціональним ЗД за віком, розподілом за функціональним класом, ФВ ЛШ, часткою пацієнтів з анемією, дистанцією 6-хвилинної ходьби, витривалістю чотириголового м’яза стегна, кількістю балів порушення якості життя за MLHFQ, індексом фізичної активності, потокозалежною вазодилатаційною відповіддю плечової артерії, рівнями N-термінального фрагмента попередника мозкового натрійуретичного пептиду, цитруліну та гепсидину. Порівняно з пацієнтами з абсолютним ЗД, хворі з функціональним ЗД характеризувалися вищими рівнями інтерлейкіну-6, гемоглобіну, більшими значеннями показників середнього об’єму еритроцитів, середнього вмісту гемоглобіну в еритроциті. Наявність як абсолютного, так і функціонального ЗД асоціюється з гіршою виживаністю та частішою госпіталізацією пацієнтів з ХСН протягом 27,5 міс спостереження.

Повний текст статті

Л.Г. Воронков, Г.Є. Дудник, А.В. Ляшенко Стан ниркової функції в пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю зі зниженою фракцією викиду лівого шлуночка залежно від клінічних показників та параметрів гемодинаміки

Мета – вивчити взаємозв’язок між показниками стану ниркової функції та основними характеристиками пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН), отриманими в процесі їх клінічного й інструментального обстеження. Обстежено 134 пацієнтів зі стабільною ХСН зі зниженою (< 40 %) фракцією викиду лівого шлуночка (ФВ ЛШ) ІІ–ІV функціонального класу (ФК) за NYHA. Усім хворим проводили загальноклінічне обстеження, рутинну ЕКГ у 12 відведеннях та ультразвукове дослідження серця, визначали швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) за допомогою рівняння СКD-EPI, мікроальбумінурію (МАУ) в добовій сечі, рівні інтерлейкіну-6 (ІЛ-6), N-термінального фрагмента попередника мозкового натрійуретичного пептиду (NT-proBNP) та цитруліну. Усім пацієнтам здійснили ультразвукову діагностику вазодилатаційної функції ендотелію плечової артерії (потокозалежна вазодилатація – ПЗВД). Обстежені отримували стандартне лікування. Дослідження продемонструвало провідну, серед інших оцінюваних нами маркерів ниркової функції, клінічну роль ШКФ як показника, найбільш тісно пов’язаного із клінічними характеристиками обстежених пацієнтів (ФК за NYHA, вік, наявність артеріальної гіпертензії (АГ), цукрового діабету (ЦД), анемії) та рівнями інтерлейкіну-6 і цитруліну. МАУ та тісно пов’язаний з ним показник відношення альбумін/креатинін у сечі не мали подібної залежності за винятком ФК за NYHA. Водночас концентрація азоту сечовини була вищою у пацієнтів з ІІІ–ІV ФК за NYHA при супутніх ЦД та анемії та пов’язана з індексом маси тіла. Для всіх показників ниркової функції, що були досліджені, виявлено статистично значущий зв’язок з рівнем сечової кислоти. Не виявлено статистично значущого зв’язку між жодним з оцінюваних показників ниркової функції та такими параметрами, як рівень систолічного артеріального тиску, частота серцевих скорочень, ФВ ЛШ, ПЗВД, а також рівень NT-proBNP у плазмі крові. Серед гемодинамічно стабільних пацієнтів з ХСН та зниженою ФВ ЛШ статистично значуще нижчі величини ШКФ зареєстровано в пацієнтів з ІІІ–ІV ФК за NYHA, жінок, осіб старшого (63 роки і більше) віку та з наявністю таких супутніх станів, як АГ, ЦД, анемія. ШКФ прямо корелювала з рівнями сечової кислоти, інтерлейкіну-6 та цитруліну. Рівень МАУ, величина відношення альбумін/креатинін та азот сечовини статистично значуще вищі в пацієнтів з ІІІ– ІV ФК за NYHA, а азот сечовини – в пацієнтів із супутньою АГ та супутнім ЦД. Усі зазначені показники прямо корелювали з рівнем сечової кислоти, а азот сечовини – з рівнем цитруліну.

Повний текст статті

Л.Г. Воронков, А.С. Солонович, А.В. Ляшенко Стан когнітивної функції у хворих із хронічною серцевою недостатністю та зниженою фракцією викиду лівого шлуночка залежно від основних клініко-демографічних та гемодинамічних показників

Мета – встановити клінічні та інші чинники, асоційовані з когнітивною дисфункцією в пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (ХСН) та зниженою фракцією викиду лівого шлуночка (ФВ ЛШ). Обстежено 124 пацієнтів зі стабільною ХСН і зниженою (< 40 %) ФВ ЛШ, II–IV функціонального класу за NYHA, віком менше 75 років. Усім хворим проводили загальноклінічне обстеження, використовували стандартні методи психологічного тестування (коротку шкалу дослідження психічного статусу (Mini-Mental State Examination – MMSE), пробу Шульте, шкалу HADS, опитувальник The Minnesota Living with Heart Failure Questionnaire (MLHFQ), самооцінку пацієнтами побутової фізичної активності за допомогою анкети Університету Дюка), визначення потокозалежної вазодилататорної відповіді. Критерієм когнітивної дисфункції слугувала набрана кількість балів за шкалою MMSE ≤ 26. Когнітивну дисфункцію за даними тесту MMSE зареєстровано у 85 (68,6 %) обстежених пацієнтів. Не виявлено статистично значущого впливу на стан когнітивної функції статі, наявності фібриляції передсердь, рівня систолічного артеріального тиску, частоти серцевих скорочень та величини ФВ ЛШ. Водночас статистично значущо нижчу кількість балів за шкалою MMSE та більшу тривалість виконання проби Шульте спостерігали у групі пацієнтів, старших за віком (Р<0,001 для обох показників), з тяжчим функціональним класом за NYHA (Р<0,001 для обох показників), наявністю супутніх артеріальної гіпертензії (P=0,04 та P=0,012 відповідно) та ішемічної хвороби серця (Р<0,001 для обох показників стану когнітивної функції), а також з перенесеним інфарктом міокарда (Р<0,001 та P=0,002 відповідно). Аналіз супутньої патології показав, що серед хворих із цукровим діабетом спостерігалася статистично значущо більша поширеність когнітивного дефіциту (P=0,049). Крім того, статистично значущо гірші показники MMSE та проби Шульте мали досліджувані з анемією (P=0,02 та Р<0,001 відповідно) і нирковою дисфункцією (швидкістю клубочкової фільтрації < 60 мл/(хв · 1,73 м2)) (P=0,003 та Р<0,001 відповідно). Таким чином, когнітивна дисфункція спостерігається у 68,6 % пацієнтів з ХСН та зниженою ФВ ЛШ. Не виявлено статистично значущого впливу частоти серцевих скорочень, рівня систолічного артеріального тиску, величини ФВ ЛШ, фібриляції передсердь, супутнього хронічного обструктивного захворювання легень на показники когнітивних тестів. Когнітивна дисфункція в пацієнтів з ХСН та зниженою ФВ ЛШ асоційована зі старшим віком, тяжкістю ХСН, наявністю супутніх артеріальної гіпертензії, ішемічної хвороби серця, інфаркту міокарда в анамнезі, анемії та ниркової дисфункції.

Повний текст статті

К.М. Амосова, О.В. Василенко, К.П. Лазарева, Н.В. Шишкіна, Ю.О. Сиченко, І.І. Горда, А.В. Саблін, Н.В. Мельніченко, Ю.В. Руденко, А.Б. Безродний, К.І. Чєрняєва, І.І. Бурлаченко Клінічні характеристики пацієнтів з артеріальною гіпертензією, симптомами серцевої недостатності та збереженою фракцією викиду залежно від величини Е/е´ у спокої і при фізичному навантаженні

Мета роботи – порівняти й оцінити структурно-функціональні зміни серця і зміни показників пульсової хвилі у зіставленні з клінічним профілем і функціональним станом пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка (ЛШ), збереженою фракцією викиду (ФВ), клінічними симптомами й ознаками серцевої недостатності (СН), залежно від величини Е/е’ у спокої та після проби з дозованим фізичним навантаженням (ДФН). У проспективне дослідження залучено 103 хворих віком у середньому (65,4±10,8) року, з клінічними ознаками СН, ФВ ЛШ ≥ 50 % та діастолічною дисфункцією ЛШ, котрим проведено ехокардіографію з тканинною допплерографією, пробу з ДФН, апланаційну тонометрію, визначення рівня NT-proBNP імуноферментним методом. За показником Е/е’ хворих розподілили на три групи: з Е/е’ > 13 у спокої (група І), з Е/е’ > 13 після тесту з ДФН (група ІІ), з Е/е’ < 13 після тесту з ДФН (група ІІІ). До групи І розподілили 64 (62,1 %) пацієнтів, до групи ІІ – 24 (23,3 %), до групи ІІІ – 15 (14,5 %). Хворі були зіставні за віком, співвідношенням статей, частотою інфаркту міокарда в анамнезі та середнім рівнем систолічного артеріального тиску (всі Р>0,05). У пацієнтів групи І, порівняно хворими груп ІІ і ІІІ, частіше визначали фібриляцію передсердь, хронічну хворобу нирок і анемію (усі Р<0,01). Частота цукрового діабету 2-го типу та ожиріння у групі ІІ була більшою, ніж у групі ІІІ (відповідно Р<0,05 та Р<0,01). Тяжкість клінічних ознак СН за критеріями NYHA була найбільшою у пацієнтів групи І, меншою – групи ІІ і найменшою – ІІІ (усі Р<0,01). Середні величини дистанції шестихвилинної ходьби в пацієнтів груп І, ІІ і ІІІ становили відповідно (340,9±66,9) м; (488,3±67,0) м і (519,3±55,2) м (Р<0,01 між групами І і ІІ, І і ІІІ, за відсутності відмінностей між групами ІІ і ІІІ). Пацієнти групи ІІ порівняно з такими групи ІІІ мали гіршу толерантність до фізичного навантаження за даними проби з ДФН за часом навантаження (Р<0,01) і потужністю (Р<0,02), більший індекс об’єму лівого передсердя (Р<0,05), індекс маси міокарда ЛШ (Р<0,05) та рівень NT-proBNP. Хворі з Е/е' >13 у спокої відрізняються від пацієнтів з підвищенням Е/е’ тільки при пробі з ДФН зменшенням толерантності до фізичного навантаження, більшою частотою коморбідних станів. У хворих з артеріальною гіпертензією, гіпертрофією ЛШ, ФВ ЛШ > 50 % та симптомами СН незмінений Е/е’ як у спокої, так і при фізичному навантаженні асоціювався з рівнем NT-proBNP < 125 пг/мл у 60 %, попри зниження діастолічного розслаблення у 73 % таких хворих та дилатацію лівого передсердя у 93 %.

Повний текст статті

Л.Г. Воронков, В.В. Горбачова, А.В. Ляшенко, Т.І. Гавриленко, Л.С. Мхітарян Показники обміну заліза в пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю та зниженою фракцією викиду лівого шлуночка залежно від їх основних демографічних і клініко-інструментальних характеристик

Мета – дослідити показники обміну заліза у хворих із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) та зниженою фракцією викиду лівого шлуночка (ФВ ЛШ) залежно від основних клінічних характеристик пацієнтів, отриманих у процесі інструментального обстеження. Обстежено 134 стабільних пацієнтів з ХСН (113 (84,3 %) чоловіків, 21 (15,7 %) жінка), віком 18–75 років, що належали до II–IV функціонального класу (ФК) за NYHA, з ФВ ЛШ < 40 %, які спостерігалися на базі відділу серцевої недостатності з січня 2016 р. до лютого 2018 р. Пацієнтів залучали в дослідження у фазу клінічної компенсації. Якість життя оцінювали за Міннесотською шкалою (MLHFQ), фізичну активність розраховували за індексом Університету Дюка, функціональний статус – шляхом оцінки тесту з шестихвилинною ходьбою та за стандартизованим тестом з розгинанням нижньої кінцівки. Із 134 хворих із ХСН та зниженою ФВ ЛШ феномен залізодефіциту спостерігали у 83 (62 %) пацієнтів. Статистично значущої різниці показників обміну заліза залежно від етіології ХСН та більшості коморбідних станів не було. Наявність анемії асоціювалася з більш низькими рівнями феритину, насичення трансферину залізом (НТЗ) та заліза сироватки крові, а наявність ниркової дисфункції – з двома останніми. Пацієнти III–IV ФК за NYHA мали статистично значущо нижчі рівні НТЗ та сироваткового заліза. Рівень феритину виявився статистично значущо вищим лише у групі пацієнтів з кращою м’язовою витривалістю, в той час як НТЗ та рівень сироваткового заліза були статистично значущо вищими в пацієнтів з більшою дистанцією шестихвилинної ходьби, кращою витривалістю м’язів стегна, більшим індексом фізичної активності та меншою кількістю балів якості життя за Міннесотською шкалою. Виявлено статистично значущу пряму кореляцію вмісту феритину з рівнями сироваткового заліза та гемоглобіну. Рівень НТЗ прямо корелював з рівнем сироваткового заліза, гемоглобіну, витривалістю м’язів нижньої кінцівки, дистанцією шестихвилинної ходьби, індексом фізичної активності та обернено – з кількістю балів порушення якості життя за MLHFQ. Залізодефіцитний стан спостерігається у 62 % пацієнтів з ХСН та зниженою ФВ ЛШ. Рівень феритину плазми крові нижчий у пацієнтів з анемією та з гіршою м’язовою витривалістю. НТЗ та рівень заліза в сироватці крові нижчі в пацієнтів ІІІ–ІV ФК за NYHA, з анемією, нирковою дисфункцією, гіршими показниками толерантності до навантаження та з гіршою якістю життя. Встановлено зв’язок рівнів феритину та НТЗ з вмістом гемоглобіну і заліза сироватки крові, а НТЗ додатково – з індексом фізичної активності, дистанцією шестихвилинної ходьби, витривалістю чотирьохголового м’яза стегна та зі ступенем зниження якості життя за анкетою MLHFQ.

Повний текст статті

Л.Г. Воронков, О.Л. Філатова, А.В. Ляшенко, Н.А. Ткач, Н.Г. Ліпкан Виживаність упродовж 24 місяців та її предиктори в пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю і зниженою фракцією викиду лівого шлуночка залежно від статі

Мета – порівняти показники виживання протягом 24 міс та їх клінічні предиктори в чоловіків і жінок із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) зі зниженою фракцією викиду лівого шлуночка (ФВЛШ). У дослідженні взяли участь 356 пацієнтів віком від 30 до 75 років із ХСН (ІІ–ІV функціонального класу за NYHA), зумовленою ішемічною хворобою серця, у яких ФВЛШ становила менше 40 %. Незалежні чинники, що впливають на час виживання хворих, визначали за допомогою регресії Кокса, побудови кривих виживання за методом Каплана – Мейєра, кластерного аналізу, методів описової статистики та методів інтервального оцінювання. Виживання чоловіків та жінок із ХСН та зниженою ФВЛШ упродовж 24 місяців статистично значущо не розрізнялося (Р=0,092) та становило 68 і 76 % відповідно. Чинники, пов’язані з несприятливим прогнозом виживання, істотно відрізнялися залежно від статі. У чоловіків із ХСН і зниженою ФВЛШ упродовж 24 міс спостереження предикторами виживання, за результатами уніваріантної моделі Кокса, стали: наявність у діагнозі стенокардії напруження, товщина стінки правого шлуночка, рівень С-реактивного білка, рівень креатиніну крові, кінцеводіастолічний та кінцевосистолічний об’єм лівого шлуночка (ЛШ), індекси цих об’ємів, розрахункова швидкість клубочкової фільтрації, ФВЛШ. За даними кластерного аналізу клініко-інструментальних показників, найбільш вагомими предикторами летального наслідку в них були такі: товщина задньої стінки ЛШ менше 0,75 см, рівень сечової кислоти понад 627 мкмоль/л, індекс кінцевосистолічного об’єму більше 110 см/м2, ФВЛШ менше 25 % та кінцеводіастолічний об’єм більше 340 мл (відношення шансів від 6,8 до 5,7). У жінок із ХСН і зниженою ФВЛШ впродовж 24 міс спостереження предикторами виживання, за результатами уніваріантної моделі Кокса, стали: розмір лівого передсердя, кінцеводіастолічний та кінцевосистолічний об’єм ЛШ, середній тиск у легеневій артерії, товщина стінок ЛШ. За даними кластерного аналізу клініко-інструментальних показників, найбільш вагомими предикторами летального наслідку в жінок були: рівень глюкози понад 11,4 ммоль/л, кінцевосистолічний об’єм ЛШ більше 287 мл, кінцеводіастолічний об’єм ЛШ більше 302 мл, кінцевосистолічний розмір ЛШ більше 6,5 см, товщина міжшлуночкової перегородки менше 0,7 см, індекс кінцеводіастолічного об’єму більше 176 см/м2 (відношення шансів від 16,2 до 11,2).

Повний текст статті