Тематичний Архів | Category Archives: Серцева недостатність

О.О. Кремзер.Діагностична інформативність рівня мозкового натрійуретичного пептиду як індикатора тяжкості хронічної серцевої недостатності ішемічного генезу в пацієнтів з цукровим діабетом 2-го типу

Мета роботи – вивчити діагностичну інформативність рівня N-термінального фрагмента попередника мозкового натрійуретичного пептиду (NT-pro-BNP) щодо тяжкості хронічної серцевої недостатності (СН), що розвинулася внаслідок ішемічної хвороби серця залежно від наявності супутнього цукрового діабету 2-го типу. У дослідження залучено 82 хворих із хронічною СН II–III функціонального класу за NYHA. Результати дослідження показали, що у хворих з хронічною СН та цукровим діабетом 2-го типу рівень NT-pro-BNP у плазмі крові віддзеркалює тяжкість СН при перевищенні точки розподілу 1272,45 фмоль/мл (чутливість 88,6 %, специфічність 72,3 %, відношення правдоподібності позитивного результату 6,15, відношення правдоподібності негативного результату 0,16). При нижчих концентраціях NT-pro-BNP може відображати наявність інших причин, які потенційно модулюють високий серцево-судинний ризик, а саме: цукрового діабету 2-го типу, прозапальної активації, атеросклеротичного ураження вінцевих артерій, гіперліпідемії та сегментарної дисфункції міокарда лівого шлуночка.

Повний текст статті

В.Й. Целуйко, Н.В. Матвійчук, К.Ю. Кіношенко.Галектин-3 у хворих на хронічну серцеву недостатність

Мета – оцінити зв’язок рівня галектину-3 з клініко-інструментальними показниками в пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (ХСН), коронарного та некоронарного генезу. Обстежено 36 хворих на ХСН (29 чоловіків та 7 жінок) віком у середньому (52,41±1,60) року. Тривалість анамнезу захворювання – (4,05±0,60) року. Всім пацієнтам проведено комплексне обстеження: стандартну ЕКГ у 12 відведеннях, тест с 6-хвилиною ходьбою, ехокардіографію, холтерівське моніторування ЕКГ, визначення галектину-3 в сироватці крові. Рівень галектину-3 становив 16,0–71,1 нг/мл (у середньому (33,74±2,11) нг/мл). Хворі на ХСН з високими рівнями галектину-3 мали тяжчий перебіг захворювання. Встановлено взаємозв’язок між рівнем галектину-3 та ступенем вираження ремоделювання, а також небезпечними для життя порушеннями ритму серця.

Повний текст статті

Ю.В. Давыдова, Л.Г. Воронков, К.Г. Апресова, И.В. Чибисова, А.Ю. Лиманская, А.Н. Мокрик, А.А. Огородник, Л.П. Бутенко.Оценка уровня мозгового натрийуретического пептида у беременных с сердечной недостаточностью на фоне врожденных пороков сердца.

Цель исследования – определить в динамике беременности уровень мозгового натрийуретического пептида (МНУП) у женщин с сердечной недостаточностью (СН) на фоне врожденных пороков сердца (ВПС). Обследовано 22 беременных с неоперированными ВПС и СН I–II стадии, 26 беременных с оперированными ВПС и СН I–II стадии. Контрольную группу составили 20 беременных без значимой экстрагенитальной патологии с физиологическим течением беременности. Во II триместре беременности у женщин с некорригированными и корригированными ВПС наблюдают повышение уровня циркулирующего МНУП по сравнению с беременными контрольной группы сопоставимого возраста, причем наиболее высокие уровни данного пептида определяются в группе с некорригированными ВПС. В третьем триместре, в отличие от женщин с корригированными ВПС, в группе женщин с некорригированными ВПС достоверно (на 42 %) увеличивался уровень МНУП в плазме крови. При этом наиболее высокие значения этого показателя отмечены в группе женщин с некорригированными ВПС, у которых возникла необходимость досрочного родоразрешения в связи с прогрессированием синдрома СН.

Повний текст статті

Н.Т. Ватутин, Н.В. Калинкина, Е.В. Ещенко.Эффективность индивидуальных программ обучения больных хронической сердечной недостаточностью навыкам самоконтроля и самопомощи.

Цель исследования – оценить влияние индивидуальных программ обучения больных хронической сердечной недостаточностью (ХСН) навыкам самоконтроля и самопомощи на качество их жизни, степень тяжести заболевания, частоту и длительность госпитализаций. В исследование включено 120 пациентов в возрасте в среднем (62,8±9,8) года с ХСН II–IV функционального класса (ФК) по NYHA ишемической этиологии в сочетании с артериальной гипертензией. Пациенты были рандомизированы на три группы. В 1-й группе обучение проводили по индивидуальным программам, учитывающим уровень медицинской грамотности больных, пациенты 2-й группы посещали групповые лекции, в контрольной – обучение не проводили. Длительность наблюдения составила 6 мес. Выявлены различия по частоте и длительности госпитализаций между 1-й и контрольной группой. Отмечена положительная динамика функционального статуса пациентов в 1-й и 2-й группах, которая была статистически значимо более выражена в 1-й. Количество пациентов с улучшением ФК ХСН в 1-й группе составило 80 %, во 2-й – 25 %, в контрольной – 7,5 %. В 1-й и 2-й группах регистрировали уменьшение выраженности симптомов ХСН по Шкале оценки клинического состояния соответственно на (2,5±1,9) и (1,2±1,4) балла (Р<0,001 по сравнению с исходными данными), увеличение дистанции при выполнении теста с 6-минутной ходьбой (соответственно с (283,6±112,2) до (395,9±80,6) м; Р<0,001, и с (273,5±94,6) до (302,6±94,9) м; Р<0,001), причем прирост пройденной дистанции был больше в 1-й группе (Р<0,01 по сравнению со 2-й). У больных 1-й и 2-й групп отмечали также улучшение качества жизни (соответственно на (15,6±12,0) и (7,0±7,6) балла по Миннесотскому опроснику “Жизнь с сердечной недостаточностью”; Р<0,001 по сравнению с исходным), в контрольной оно практически не изменилось. Таким образом, обучение больных навыкам самоконтроля и самопомощи по индивидуальным программам, составленным в зависимости от уровня их медицинской грамотности, является более эффективным по сравнению с групповыми занятиями и позволяет улучшить качество жизни пациентов, уменьшить тяжесть ХСН, частоту и длительность госпитализаций.

Повний текст статті

С.М. Кожухов.Частота, клінічний перебіг та прогностичне значення постійної форми фібриляції передсердь у хворих з гострою декомпенсованою серцевою недостатністю.

Постійна форма фібриляції передсердь відіграє важливу роль у декомпенсації хронічної серцевої недостатності (СН), але на цей час існують суперечливі дані щодо взаємного впливу на такі кінцеві точки, як серцево-судинна смерть і повторна госпіталізація з приводу декомпенсації СН. У дослідження залучено 116 пацієнтів з гострою декомпенсованою СН (середній вік – (67,50±1,04) року): 62 – з фібриляцією передсердь і 54 – із синусовим ритмом. Виживання оцінювали за допомогою методу Каплана – Мейєра, як кінцеві точки використовували серцево-судинну смерть і частоту повторних госпіталізацій з приводу декомпенсації СН. Постійна форма фібриляції передсердь не асоціювалася зі збільшенням частоти виникнення кінцевих точок.

Повний текст статті

Л.Г. Воронков, Н.Г. Горовенко, І.Д. Мазур, І.А. Шкурат, Л.С. Мхітарян, А.В. Ляшенко.Клініко-гемодинамічні показники та довготерміновий клінічний прогноз у пацієнтів із хронічною систолічною серцевою недостатністю залежно від поліморфізму Т(–786)С промотора гена ендотеліальної NO-синтази.

Мета роботи – дослідити клініко-прогностичне значення поліморфізму Т(–786)С промотора гена ендотеліальної NO-синтази (еNOS) у хворих із хронічною серцевою недостатністю. У дослідження залучено 116 осіб з хронічною серцевою недостатністю ішемічного генезу, ІІ–ІІІ функціонального класу за NYHA та систолічною дисфункцією лівого шлуночка. Вивчали морфофункціональні зміни міокарда (ехокардіографія), показники оксидантного стресу (дієнові кон’югати, малоновий діальдегід), активність ферментів антиоксидантного захисту (супероксиддисмутази, глутатіон-редуктази) залежно від генотипів ТТ, ТС і СС поліморфізму Т(–786)С гена еNOS. Для дослідження стану ендотелійзалежної вазодилатації використовували пробу з реактивною гіперемією. Алельний поліморфізм Т(–786)С визначали із застосуванням полімеразної ланцюгової реакції. Медіана приросту діаметра плечової артерії у пробі з реактивною гіперемією у носіїв генотипу ТТ становила 7,2 [4,9; 8,3] %, у ТС – 6,6 [4,4; 9,1] % у СС – 4,7 [2,8; 6,0] %, що достовірно менше, ніж у носіїв генотипу ТТ (Р=0,034) та гетерозигот ТС (Р=0,046). Морфофункціональні зміни міокарда, функціонального класу за NYHA, показники оксидантного стресу та антиоксидантного захисту були зіставними у хворих з генотипами ТТ, ТС і СС. Носії генотипу СС мали гірший прогноз довготермінового (2,5 року) виживання порівняно з носіями генотипу ТТ (Р=0,046).

Повний текст статті

С.М. Кожухов, О.М. Пархоменко, Я.М. Лутай Клініко-прогностичне значення гострої серцевої недостатності у хворих з інфарктом міокарда, збереженою фракцією викиду та супутньою артеріальною гіпертензією.

З метою вивчення особливостей перебігу гострого інфаркту міокарда (ГІМ) у хворих зі збереженою систолічною функцією лівого шлуночка і супутньою артеріальною гіпертензією було проведено дослідження за участю 299 пацієнтів з ГІМ зі стійкою елевацією сегмента ST на ЕКГ і фракцією викиду лівого шлуночка > 40% (середній вік – (58,25±0,71) року, час від розвитку симптомів ГІМ до госпіталізації – (3,87±0,23) год). Пацієнти розподілені на дві групи: І група (n=84) – хворі з ознаками гострої серцевої недостатності (ГСН) II–III класу за Т. Killip в 1-шу добу захворювання, ІІ група (n=215) – хворі без ознак ГСН. У хворих І групи частіше відзначали передню локалізацію ушкодження, і вони були старшими. У цій групі частіше спостерігали раннє післяінфарктне ремоделювання з формуванням рестриктивного типу гемодинаміки, розвиток аневризми лівого шлуночка та значно частіше реєстрували шлуночкові порушення ритму (Р<0,05). Наявність симптомів ГСН у 1-шу добу ГІМ у хворих І групи пов’язана з високим ризиком повторного інфаркту міокарда і смерті від серцево-судинних причин за даними 5-річного спостереження.

Повний текст статті

Л.Г. Воронков, І.О. Дюдіна, Н.А. Ткач, Л.П. Паращенюк, Н.В. Богачова Показники структурно-функціонального стану серця та варіабельності його ритму в пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю ішемічного походження із систолічною дисфункцією лівого шлуночка та зі збереженою фракцією викиду лівого шлуночка.

Обстежено 581 пацієнта з хронічною серцевою недостатністю (ХСН) ішемічного походження із систолічною дисфункцією лівого шлуночка (СДЛШ) та зі збереженою фракцією викиду лівого шлуночка (ЗФВЛШ). Мета – вивчити в порівняльному аспекті основні показники структурно-функціонального стану серця та вегетативну регуляцію його ритму в пацієнтів з ХСН із СДЛШ та зі ЗФВЛШ. Порівняно з пацієнтами з ХСН та СДЛШ, хворі з ХСН та ЗФВЛШ характеризуються меншими розмірами лівого передсердя, меншими величинами індексів кінцеводіастолічного та кінцевосистолічного об’єму та меншим індексом маси міокарда лівого шлуночка (ЛШ). У хворих із ЗФВЛШ
спостерігають достовірно більші показники відносної товщини стінок ЛШ та відношення маси міокарда до кінцеводіастолічного об’єму ЛШ, чому відповідає вдвічі більша частота (72 проти 37%) випадків концентричної гіпертрофії ЛШ. Серед хворих із ЗФВЛШ переважають особи з порушеною релаксацією ЛШ (46%), у той час як серед обстежених із СДЛШ – особи із псевдонормальним (34%) та рестриктивним (35%) типами його наповнення. Порівняно з пацієнтами із симптомною СДЛШ, хворі з ХСН та ЗФВЛШ характеризуються кращими часовими показниками варіабельності ритму серця та кращою чутливістю серцевого ритму до симпатичних впливів.

Повний текст статті