Тематичний Архів | Category Archives: Хвороби міокарда

О.М. Трембовецька, Г.В. Книшов, В.П. Захарова.Повздовжнє сегментарне зміщення стінок лівого шлуночка у хворих на гіпертрофічну кардіоміопатію

Мета роботи – вивчити особливості повздовжнього сегментарного зміщення стінок лівого шлуночка (ЛШ) у хворих з різними варіантами гіпертрофічної кардіоміопатії (ГКМП).

Матеріал і методи. Обстежено 93 пацієнтів з ГКМП і 35 осіб без серцевої патології. Проведено загальноклінічні дослідження і комплексну ехокардіографію, зокрема векторехокардіографію. Хворих з ГКМП розділили на 4 групи залежно від стадії серцевої недостатності (СН), функціонального класу за NYHA і градієнта систолічного тиску (ГСТ) у вихідному тракті ЛШ (ВТЛШ).

Результати. У хворих на ГКМП ознаки СН посилюються у міру збільшення обструкції ВТЛШ. Амплітуда повздовжнього зміщення міокарда ЛШ у нормі і при ГКМП в усіх стінках завжди максимальна на рівні базальних сегментів і, поступово зменшуючись, стає мінімальною в ділянці верхівки. У хворих 1-ї групи тільки значення повздовжнього зміщення базальних сегментів нижньо-перегородкової та передньо-перегородкової ділянок ЛШ і передньої стінки були достовірно нижчими за норму. В інших відділах серця зміщення всіх сегментів ЛШ практично не відрізнялося від норми. Аналогічні зміни спостерігали в 2-й групі. У пацієнтів 3-ї групи, окрім змін, виявлених в 1-й і 2-й групах, реєстрували істотне зниження зміщення базальних відділів бічної, задньої і нижньої стінок. У хворих 4-ї групи зниження показників повздовжнього зміщення міокарда перегородкової і передньої області ЛШ поширюється не лише на базальні відділи, а й на середні. Також істотно знижується зміщення сегментів бічної, задньої і нижньої стінок. Цей процес поширюється не лише на базальні й середні відділи, а навіть і на верхівкові.

Висновки. При ГКМП вектор повздовжнього зміщення систоли стінок ЛШ не відрізняється від норми. У процесі скорочення серця, як у нормі, так і при ГКМП максимальні значення повздовжнього зміщення реєструють для базальних відділів ЛШ, при цьому верхівка серця залишається практично нерухомою. При ГКМП клінічні вияви залежать від ГСТ у ВТЛШ. При ГКМП відзначено пряму залежність між величиною ГСТ у ВТЛШ та кількістю сегментів зі зниженою функцією повздовжнього зміщення, а також ступенем недостатності кровообігу. При ГКМП показники повздовжнього зміщення знижуються в першу чергу в базальних відділах передньо-перегородкової ділянки. У міру збільшення обструкції ВТЛШ до патологічного процесу залучаються всі інші сегменти.

Повний текст статті

Е.Г. Несукай, С.В. Чернюк.Характеристика иммунного статуса, оксидантного стресса и структурно-функционального состояния сердца у пациентов с миокардитом в динамике заболевания.

Цель работы – поиск дополнительных лабораторных маркеров и инструментальных показателей, ассоциированных с сохранением систолической дисфункции левого желудочка (ЛЖ) и сердечной недостаточности (СН) при остром диффузном миокардите (ОДМ), и изучение возможностей прогнозирования исхода заболевания через 12 мес наблюдения. В исследование включили 38 больных с ОДМ, обследования проводили в первый месяц от начала заболевания, через 6 и 12 мес наблюдения. Через 12 мес наблюдения выжившие 32 пациента были разделены на две группы: 1-я – лица с сохраненной систолической функцией ЛЖ (фракция выброса (ФВ) ЛЖ > 45 %), функциональным классом (ФК) СН по NYHA ≤ I, 2-я – лица с систолической дисфункцией ЛЖ (ФВ ЛЖ ≤ 45 %), ФК СН по NYHA ≥ II. Всем пациентам исследовали содержание в сыворотке крови провоспалительных и противовоспалительных цитокинов, антител к миокарду, антиоксидантных ферментов, эхокардиографических и рентгенологических показателей. Установлено, что снижение активности иммуновоспалительной реакции через 6 и 12 мес от начала заболевания ассоциируется с увеличением сократительной способности ЛЖ и уменьшением его полости. Выявлены лабораторные и инструментальные показатели, значения которых в первый месяц от начала заболевания имеют ценность для прогнозирования персистирования систолической дисфункции и СН у пациентов с ОДМ через 12 мес. К ним относятся концентрации интерлейкина-1β, интерлейкина-10, фактора некроза опухоли α, титр антител к миокарду, активность реакции бласттрансформации лимфоцитов и активность каталазы, величина ФВ ЛЖ, индекс конечнодиастолического объема ЛЖ и кардиоторакальный индекс. На основании полученных результатов при помощи дискриминантного анализа была построена математическая модель для прогнозирования течения ОДМ, чувствительность модели – 78,5 %, специфичность – 85,7 %.

Повний текст статті

М.Г. Ілляш, О.Є. Базика, Н.В. Довганич, Л.І. Зелененька, О.С. Старшова.Особливості внутрішньосерцевої гемодинаміки у хворих на гіпертонічну хворобу за наявності мітральної регургітації.

Розглянуто значення мітральної регургітації (МР) у ремоделюванні лівих та правих відділів серця у 53 хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) II стадії з концентричною гіпертрофією лівого шлуночка (ЛШ). МР 2-го ступеня асоціювалася з більш значущим ремоделюванням лівого передсердя – збільшувалися індекси об’ємів лівого передсердя, його діаметр та площа, зменшувалася фракція викиду. Ступінь вираження діастолічної дисфункції ЛШ був пов’язаний зі ступенем МР – при збільшенні МР до 2-го ступеня показники раннього наповнення ЛШ достовірно зростали, як і величини поперечного розміру та площі правого передсердя, тиску в правому шлуночку, регургітації на тристулковому клапані. Зменшення часу прискорення потоку в легеневій артерії у хворих з МР 2-го ступеня порівняно з групою без МР свідчило про ознаки початкової легеневої гіпертензії. Показано, що ступінь МР впливає на ремоделювання лівих та правих відділів серця при ГХ. У хворих на ГХ наявність МР 2-го ступеня асоціювалася з тяжчим перебігом захворювання, прогресуванням діастолічної дисфункції ЛШ, більш прогностично несприятливим типом добового профілю артеріального тиску – night-pеаker.

Повний текст статті

В.Н. Середюк.Вплив інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту та блокаторів рецепторів ангіотензину II на показники нейрогуморальної активації, цитокінового профілю та ступінь легеневої гіпертензії у хворих з декомпенсованим хронічним легеневим серцем.

Мета роботи – дослідити вплив терапії інгібітором ангіотензинперетворювального ферменту (ІАПФ) еналаприлом і блокатором рецепторів ангіотензину ІІ (БРА ІІ) кандесартаном на динаміку рівнів альдостерону, N-термінального фрагмента мозкового натрійуретичного пептиду (NT-proBNP), фактора некрозу пухлини α (ФНП-α), індуктора апоптозу Fas-Ligand (FasL) та систолічного тиску в легеневій артерії у хворих на декомпенсоване хронічне легеневе серце (ХЛС). Обстежено 74 хворих на декомпенсоване ХЛС із серцевою недостатністю (СН) ІІА стадії – 11 жінок та 63 чоловіки віком у середньому (62,8±3,7) року. Хворих рандомізували на дві клінічні групи: основна – 39 пацієнтів, які отримували ІАПФ еналаприл та додатково БРА ІІ кандесартан, і контрольна – 35 хворих, що отримували лише базову терапію та ІАПФ еналаприл. У хворих на декомпенсоване ХЛС із СН ІІА стадії встановлено збільшення в крові рівнів альдостерону, маркера СН NT-proBNP, прозапального цитокіну ФНП-α та індуктора апоптозу FasL порівняно зі здоровими особами. Поєднане застосування ІАПФ еналаприлу та БРА ІІ кандесартану упродовж 6 міс сприяє зниженню рівнів у крові альдостерону, NT-proBNP, ФНП-α, FasL і систолічного тиску в легеневій артерії, що веде до сповільнення прогресування СН у хворих на декомпенсоване ХЛС.

Повний текст статті

О.М. Пархоменко, О.В. Шумаков, О.С. Гур’єва, Ю.В. Корнацький, С.М. КожуховНеінвазивні електрофізіологічні маркери несприятливого перебігу інфаркту міокарда у хворих зі збереженою систолічною функцією серця та проявами гострої серцевої недостатності.

Повний текст статті

Г.В. Кнышов, В.В. Лазоришинец, К.В. Руденко, С.М. Фанта, Б.Б. Кравчук, С.О. Сиромаха, Б.В. Бацак, Н.А. Коллякова Транскатетерная алкогольная абляция – альтернативный метод лечения обструктивной формы гипертрофической кардиомиопатии.

Представлена информация о гипертрофической кардиомиопатии (ГКМП), об анатомо-физиологических и гемодинамических аспектах формирования обструкции на выходном тракте левого желудочка. Тактика лечения этого заболевания зависит от стадии и требует дифференцированного подхода с учетом особенностей течения заболевания. Один из методов лечения обструктивной формы ГКМП – транскатетерная алкогольная абляция первой септальной ветви левой венечной артерии. Метод применяют в этапном лечении ГКМП, учитывая стадийность заболевания, он является альтернативой хирургическому лечению. Приведены непосредствен ные и отдаленные результаты у 25 пациентов с обструктивной формой ГКМП.

Повний текст статті

Ю.Ю. Кондратюк, А.И. Корнелюк, В.И. Бобик, Л.Л. Сидорик, Д.В. Рябенко Особенности аутоимунных реакций против тирозил-тРНК-синтетазы и ее отдельных структурных модулей при дилатационной кардиомиопатии.

В работе представлены результаты исследования экспрессии тирозил-тРНК-синтетазы (TyrRS) в тканях сердца и определение особенностей аутоиммунных реакций к полноразмерной синтетазе и к ее отдельным N- и С-концевым модулям при дилатационной кардиомиопатии (ДКМП). Исследовали уровень антител (АТ) против полноразмерной TyrRS и ее N- и С-концевых фрагментов в сыворотках 30 больных с ДКМП и 20 практически здоровых доноров. Поликлональные АТ против полноразмерной TyrRS получали в результате иммунизации кроликов препаратом данной синтетазы, а аутоантитела – из сывороток больных с ДКМП. Показано, что при ДКМП экспрессия полноразмерной TyrRS в суммарных лизатах и в ядерной субфракции кардиомиоцитов на 43% выше, чем в контроле. У больных с ДКМП уровень циркулирующих АТ к TyrRS на 20,5%, к изолированному N-концевому каталитическому модулю – на 21,1% и к С-концевому EMAP II-подобному модулю – на 29,1% выше, чем в группе здоровых доноров. Выявлено, что поликлональные АТ оказывают дозозависимый ингибирующий эффект in vitro, а аутоантитела – дозозависимый активирующий эффект на ферментативную активность TyrRS в реакции аминоацилирования тРНК.

Повний текст статті

<!–:ua–><span>Д.В. Рябенко, Л.Н. Капустян, О.Т. Рожко, В.И. Бобык, Л.Л. Сидорик</span> Молекулярный шаперон Hsp60: особенности аутоиммунных реакций и экспрессии при дилатационной кардиомиопатии.<!–:–><!–:en–><span>D.V. Riabenko, L.N. Kapustian, O.T. Rozhko, V.I. Bobyk, L.L. Sidorik</span> Molecular chaperon Hsp60: autoimmune reactions and myocardial expression peculiarities at dilated cardiomyopathy.<!–:–>

Представлены результаты исследования особенностей экспрессии, локализации и формирования аутоиммунных реакций к шаперону Hsp60 при дилатационной кардиомиопатии (ДКМП). В работе был использован GroEL – прокариотический гомолог Hsp60 (гомологичность > 50%), образцы секционного патоморфологического материала миокарда левого желудочка больных ДКМП и трех практически здоровых людей, погибших в результате несчастного случая. Количественные изменения экспрессии Hsp60 и его релокализацию в кардимиоцитах изучали с помощью иммуноблоттинга. Уровень аутоантител против Hsp60 исследовали с помощью метода ELISA в сыворотках 24 больных с ДКМП с хронической сердечной недостаточностью II–III функциональных классов по NYHA и 38 здоровых доноров. Выявлено, что уровни анти-Hsp60 антител класса IgG и IgМ в сыворотках больных с ДКМП достоверно не отличались от таковых в контрольной группе. Содержание Hsp60 в лизатах из тканей сердца при ДКМП превышало контрольные показатели нормы в 2,36 раза. При этом количество белка Hsp60 в митохондриальной субфракции при ДКМП на 66% выше, а в цитоплазме кардиомиоцитов – на 59% ниже, чем в сердцах лиц контрольной группы.

Повний текст статті