В основі спостереження лежить випадок оперативного лікування обструктивної форми гіпертрофічної кардіоміопатії. Проведено розширену резекцію міжшлуночкової перегородки, резекцію трьох вторинних (патологічних) хорд передньої стулки мітрального клапана та мобілізацію папілярних м’язів мітрального клапана за методикою Ferrazzi. Після операції досягнуто об’єктивного покращення за показниками ехокардіографії та поліпшення загального самопочуття, зникнення задишки при помірному навантаженні та запаморочення.

Повний текст статті

Тромбоз стента – небезпечний для життя стан, який частіше спостерігається протягом першого місяця після імплантації стента. На сьогодні існує кілька можливих схем профілактики тромбозу стента за допомогою клопідогрелю і більш сильних інгібіторів Р2Y12-рецепторів. У статті описано клінічний випадок тромбозу стента у хворого з резистентністю до клопідогрелю на тлі носійства аллельного варіанта гена CYP2C19*2, «повільного метаболізатора клопідогрелю». Незважаючи на рекомендоване застосування високих доз клопідогрелю для поліпшення клінічного результату у хворих з гомозиготою CYP2C19*2(*2/*2), цей клінічний випадок показав високу сумнівність такої тактики. У подібних випадках застосування більш сильних інгібіторів P2Y12-рецепторів є виправданим, оскільки дозволяє поліпшити клінічні наслідки механічної реваскуляризації.

Повний текст статті

У статті представлено два клінічних випадки діагностики ішемічної хвороби серця в жінок віком 55 років з використанням різних методів: велоергометрії або тредміл-тесту, стрес-ехокардіографії, добового моніторування електрокардіограми, мультиспіральної комп’ютерної томографії з визначенням коронарного кальцію. Описано особливості оцінювання даних, отриманих у результаті проведення діагностичних тестів. Висвітлено підходи до стратифікації серцево-судинного ризику в пацієнтів з ішемічною хворобою серця.

Повний текст статті

Злоякісні новоутворення серця в клінічній практиці трапляються дуже рідко. Причини захворювання досі не встановлено. Представлено випадок прижиттєвої діагностики первинної пухлини серця – ангіосаркоми, що ускладнилася рефрактерною до антиаритмічної терапії шлуночковою тахікардією. Особливістю представленого клінічного спостереження є: рідкість виявлення та діагностики; складності при діагностиці пухлини; відсутність патогномонічних ознак захворювання при рутинних методах дослідження, зокрема при ехокардіографії та коронаровентрикулографії; короткий анамнез клінічних виявів (захворювання перебігало під маскою ішемічної хвороби серця з виявами стенокардії і пароксизмами шлуночкової тахікардії); злоякісний перебіг шлуночкових порушень ритму на тлі синдрому слабкості синусового вузла і неефективність проведеної антиаритмічної терапії; відсутність можливих варіантів лікування злоякісної пухлини: медикаментозного, променевої та хіміотерапії, оперативного, зокрема пересадки серця.

Повний текст статті

Описано чотири автопсійні випадки із вираженою звивистістю вінцевих артерій: три випадки внутрішньоутробної загибелі плода (два чоловічої та один – жіночої статі, в термін гестації 28, 29 та 39 тижнів відповідно) та випадок смерті хлопчика у віці один рік. Досліджені патоморфологічні зміни вінцевих артерій із вираженою звивистістю. Переважала виражена звивистість передньої низхідної гілки лівої вінцевої артерії (три випадки). В одному випадку виявлено виражену звивистість гілок правої вінцевої артерії. Виявлення звивистих вінцевих артерій у плодів, які загинули антенатально, свідчить про природжений генез цієї судинної аномалії.

Повний текст статті

Рідкісною формою порушень ритму серця, не характерною для новонароджених та осіб молодого віку, є тріпотіння передсердь, яке трапляється в них із частотою менше ніж 1 %. Діагностика та пошук ефективних методів лікування тріпотіння передсердь у новонароджених – це актуальна задача дитячої кардіології. У статті проаналізовано клінічний випадок новонародженої дитини з тріпотінням передсердь. Описано успішний випадок невідкладного лікування небезпечного для життя порушення ритму серця за допомогою електричної кардіоверсії в новонародженої дитини без серцево-судинної патології. Електрична кардіоверсія у новонароджених із суправентрикулярними тахікардіями, які супроводжуються розладами гемодинаміки, є безпечним та ефективним методом терапії.

Повний текст статті

Гострий коронарний синдром з елевацією сегмента ST залишається значною проблемою в кардіології та часто визначає рівень госпітальної смертності. Пізнє надходження пацієнта для проведення реперфузійної терапії може призводити до погіршення найближчих і віддалених результатів лікування. Найскладнішою проблемою перкутанної реперфузійної терапії пацієнтів з гострим коронарним синдромом з елевацією сегмента ST є синдром no-reflow, тобто відсутність перфузії міокарда після відновлення кровотоку в магістральній артерії. З огляду на дані клінічного випадку, синдром no-reflow може бути діагностовано і при прохідній (спонтанне відкриття) вінцевій артерії, за наявності видимих ​​пристінкових тромбів і при тривалому періоді повної обтурації просвіту судини. Однак відновлення повноцінного кровотоку показано і в пізній період (до 24 год від початку симптомів) за наявності клінічних ознак ішемії та відсутності позитивної динаміки на ЕКГ. У представленому клінічному випадку показано, що відновлення кровотоку в інфарктзалежній вінцевій артерії навіть за наявності синдрому no-reflow здатне відновлювати функцію міокарда в найближчий період спостереження.

Повний текст статті

Представлено клінічний випадок гострого інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST. У лікуванні використовували, окрім стандартної медикаментозної терапії, черезшкірну реваскуляризацію із застосуванням мануальної аспірації тромбів. Отриманий при цьому матеріал дослідили гістологічно. При цьому виявили, що формування тромбу в представленого пацієнта розпочалося задовго до виникнення гострого інфаркту міокарда. Продемонстровано, що на початковому етапі формування тромбу в цьому випадку важливу роль відіграв запальний процес. Задовго до розвитку інфаркту міокарда артерії були пошкоджені ксенобіотиками.

Повний текст статті

Боротьба з тромбозом у хворих з гострим коронарним синдромом з елевацією сегмента ST – одне з найважливіших завдань. Системний підхід до розв’язання цієї проблеми – ключовий елемент успіху реперфузійної терапії. Вважаємо, що підхід до інвазивного лікування має бути диференційованим і в першу чергу заснованим на ангіографічній оцінці тромбозу. Максимальний ефект аспірації тромботичних мас з інфарктзалежної судини виявляється при наданні допомоги хворим з великими різними за віком тромбами, які флотують. Ефективне усунення коронарних тромбів, з використанням сучасних аспіраційних катетерів, – це допоміжна техніка, яка забезпечує своєчасну реперфузійну терапію у хворих з гострим коронарним синдромом з елевацією сегмента ST, знижує дистальну емболізацію і поліпшує міокардіальну перфузію. При накопиченні досвіду роботи з цими катетерами і більш детальною оцінкою найближчих і віддалених післяопераційних результатів можна буде зробити висновок про їх ефективність та безпечність у клінічній практиці.

Повний текст статті

Представлено кілька клінічних випадків успішної катетерної радіочастотної абляції (РЧА) фібриляції передсердь у хворих віком 40–54 роки з тяжкою серцевою недостатністю і систолічною дисфункцією лівого шлуночка, яка виникла внаслідок тривалого існування аритмії. Процедуру проведено у зв’язку з малою ефективністю медикаментозної терапії. Період спостереження становив 1–3 роки. Після РЧА спостерігається відновлення систолічної функції лівого шлуночка. Всім хворим відмінили профілактичну антиаритмічну терапію, у більшості з них немає потреби у проведенні медикаментозного лікування. Всі пацієнти повернулися до повноцінного і соціально активного життя. Тактика збереження синусового ритму має більші переваги особливо в осіб молодого віку. РЧА – одна із найпоширеніших катетерних маніпуляцій з доведеною ефективністю, вона достатньо безпечна для пацієнта, значно підвищує якість життя і стає все більш поширеним методом радикального лікування аритмії. Стабільне збереження синусового ритму частіше реєструють у молодих пацієнтів з менш вираженими структурними змінами міокарда і відсутністю супутньої патології.

Повний текст статті