Тематичний Архів | Category Archives: Інше

І.Г. Лебідь, А.О. Разінкіна, Ю.І. Климишин, Н.М. Руденко Особливості толерантності до фізичного навантаження у дорослих пацієнтів після операції заміни аортального клапана легеневим автографтом

Мета – оцінити толерантність до фізичного навантаження (ТФН) у дорослих пацієнтів у віддалений післяопераційний період після заміни аортального клапана легеневим автографтом (операція Росса, ОР). З 01.01.2016 р. до 30.11.2016 р. обстежено 22 послідовних пацієнтів віком від 18 років з природженими вадами серця, які перенесли ОР (1-ша група), і 24 практично здорових дорослих (2-га, контрольна група). Залежно від функціонального класу (ФК) серцевої недостатності хворих 1-ї групи розділили на підгрупи: 1А – 8 пацієнтів з I ФК за NYHA, 1Б – 14 осіб із II–III ФК за NYHA. ТФН оцінювали за допомогою тесту з шестихвилинною ходьбою (ШХX) і запропонованого нами методу визначення фізичної працездатності (PWC170) у дорослих із природженими вадами серця. Якість життя оцінювали за допомогою опитувальника SF-36. Віддалений післяопераційний період становив (5,8±1,7) року. ОР була єдиним хірургічним втручанням у 11 (50 %) хворих. Аналіз якості життя показав відсутність відмінностей в 1-й і 2-й групах. Дистанція в тесті з ШХХ становила (429,6±22,2) м у пацієнтів 1-ї групи і (593,3±7,6) м – 2-ї групи (Р<0,01). На ІІ етапі фізичного навантаження у хворих підгрупи 1Б частота скорочень серця була статистично значуще (Р<0,01) вищою, ніж в осіб 2-ї групи (відповідно 142,1±6,4, і 120,5±3,6 за 1 хв). Рівень систолічного артеріального тиску (АТ) у оперованих хворих обох підгруп на II етапі був статистично значуще (Р<0,05) вищим, ніж у здорових, а рівень діастолічного АТ на обох етапах не мав статистично значущих відмінностей. ТФН (за показниками фізичної працездатності – PWC170 і PWC170/кг) у пацієнтів підгрупи 1Б виявилася статистично значуще нижчою, ніж у хворих підгрупи 1А та осіб 2-ї групи. Всім пацієнтам після ОР необхідно проводити дослідження з дозованим фізичним навантаженням з використанням запропонованого нами методу. Низька фізична працездатність у віддалений період у деяких пацієнтів після ОР є наслідком перенесених додаткових хірургічних та інтервенційних втручань, крім ОР, і зниження функціонального стану правого шлуночка при достатній функції лівого шлуночка. Найбільш значний приріст систолічного АТ у пацієнтів після ОР на етапах навантаження за відсутності статистично значущих змін діастолічного АТ може свідчити про підвищення жорсткості стінки кореня неоаорти при адекватній функції легеневого автографта в аортальній позиції, що потребує подальшого вивчення.

Повний текст статті

Н.В. Понич, О.Й. Жарінов, О.А. Єпанчінцева, Б.М. Тодуров Відновлення систолічної функції лівого шлуночка в пацієнтів з аортальним стенозом після протезування аортального клапана

Мета – оцінити здатність до відновлення насосної функції лівого шлуночка (ЛШ) у пацієнтів з аортальним стенозом (АС) і зниженою фракцією викиду (ФВ) ЛШ після протезування аортального клапана (ПАК) при 6-місячному спостереженні. В одноцентровому дослідженні проаналізували дані, отримані при обстеженні 49 пацієнтів віком у середньому 60 років з вираженим АС і систолічною дисфункцією ЛШ (ФВ ЛШ менше 45 %), послідовно відібраних для ізольованого ПАК. Усім пацієнтам до операції провели клінічне та інструментальне дослідження, зокрема трансторакальну ехокардіографію і коронаровентрикулографію. Через 6 міс після оперативного втручання обстежено 48 пацієнтів; один пацієнт помер протягом періоду спостереження. Одно- і багатофакторний логістичний регресійний аналіз був проведений для виявлення чинників, незалежно пов’язаних з відновленням ФВ ЛШ. Через 6 міс після ПАК спостерігали суттєве зменшення об’ємів ЛШ і лівого передсердя, товщини стінок ЛШ та індексу маси міокарда ЛШ, покращення насосної функції міокарда за показниками ФВ ЛШ, MAPSE, індексу Tei, хвилі s, а також показників дастолічної функції. Відновлення ФВ ЛШ не залежало від віку, статі, індексу маси тіла, частоти скорочень серця і супутніх захворювань, у тому числі артеріальної гіпертензії, фібриляції передсердь і застійної серцевої недостатності. Вихідна ФВ ЛШ була найсильнішим незалежним прогностичним чинником відновлення ФВ ЛШ (β=–0,87; Р<0,001). Середній градієнт тиску на аортальному клапані, трикуспідальна недостатність, мітральна недостатність, індекс кінцеводіастолічного об’єму ЛШ, середня швидкість руху кільця мітрального клапана (е') і супутній цукровий діабет були незалежно пов’язані з поліпшенням ФВ ЛШ. Низька вихідна ФВ – найсильніший предиктор поліпшення структурно-функціонального стану ЛШ у хворих з тяжким АС через 6 міс після ПАК. Виконання ПАК є доцільним у пацієнтів з АС і зниженою ФВ ЛШ, у яких немає значущих протипоказань для кардіохірургічного втручання.

Повний текст статті