Тематичний Архів | Category Archives: Вади серця

А.В. Максименко, Ю.Л. Кузьменко, М.П. Радченко, А.А. Довгалюк, О.Р. Вітовська Результати балонної вальвулопластики клапанного стенозу легеневої артерії в пацієнтів першого року життя

Мета – оцінити ефективність балонної вальвулопластики клапанного стенозу легеневої артерії при ретроспективному аналізі результатів застосування цього методу в пацієнтів першого року життя з ізольованим стенозом легеневої артерії. За період із січня 2007 р. до грудня 2014 р. у ДУ «Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України» балонну вальвулопластику при ізольованому стенозі клапана легеневої артерії проведено у 238 пацієнтів першого року життя (119 – чоловічої статі, 119 – жіночої). Медіана віку пацієнтів становила 42 (0; 365) дні, маса тіла – 1,7–11,4 кг (у середньому (4,60±1,81) кг). До процедури, за даними катетеризації серця, систолічний тиск у правому шлуночку становив у середньому (92,0±24,5) мм рт. ст., градієнт систолічного тиску на клапані легеневої артерії – (69,3±24,9) мм рт. ст., систолічний тиск у легеневій артерії – (22,5±8,47) мм рт. ст. Процедура була ефективною у 223 (93,7 %) із 238 пацієнтів. Ранньої летальності після балонної вальвулопластики не зареєстровано. Ускладнення після проведення балонної вальвулопластики виникли у 4 (1,68 %) пацієнтів. У 15 (6,3 %) дітей результат балонної вальвулопластики був субоптимальним. Середній період спостереження становив (5,2±2,1) року (від 2 до 9,7 року). Градієнт систолічного тиску на клапані легеневої артерії знизився у середньому до (20,6±13,4) мм рт. ст.; систолічний тиск у правому шлуночку зменшився до (48,2±13,8) мм рт. ст.; систолічний тиск у легеневій артерії зріс до (27,60±8,65) мм рт. ст.; рівень сатурації артеріальної крові зріс у середньому до (94,30±5,08) %. У 29 (12,2 %) хворих у подальшому виникла необхідність у повторних кардіохірургічних втручаннях. Балонна вальвулопластика клапана легеневої артерії є ефективним та безпечним методом рентгенендоваскулярного лікування ізольованого клапанного стенозу легеневої артерії.

Повний текст статті

Н.В. Понич Регрес гіпертрофії лівого шлуночка в пацієнтів з критичним аортальним стенозом після протезування аортального клапана

Мета – визначити предиктори регресу гіпертрофії лівого шлуночка в пацієнтів з критичним аортальним стенозом (АС) після протезування аортального клапана (ПАК). В одноцентровому дослідженні проаналізовано результати проспективного спостереження, здійсненого у 119 пацієнтів з АС, послідовно обстежених до і через 6–12 міс після операції ПАК. Серед них було 74 (62,2 %) чоловіки і 45 (37,8 %) жінок, медіана віку – 63 роки (квартилі 56,5–72,0 року). Усім пацієнтам до операції провели клінічне, лабораторне та інструментальне дослідження, зокрема трансторакальну ехокардіографію і коронаровентрикулографію. Залежно від динаміки індексу маси міокарда лівого шлуночка (ІММЛШ) через 6–12 міс після ПАК усіх пацієнтів ретроспективно поділили на дві групи: у 52 (43,7 %) пацієнтів відносне зменшення показника ІММЛШ після операції становило від 0 до 30 %, а у 67 (56,3 %) – більше 30 % (максимально – на 63 %). Медіана відносного зниження ІММЛШ через 6–12 міс після ПАК становила 32,31 % (квартилі 23–40 %). Пацієнти з меншою динамікою ІММЛШ відрізнялися більшою частотою супутньої гіпертонічної хвороби, стенокардії напруження та більшою кількістю гемодинамічно значущих стенозів вінцевих артерій. Група пацієнтів з більшим регресом гіпертрофії лівого шлуночка (ГЛШ) характеризувалася більшим об’ємом лівого передсердя, більшим ІММЛШ, нижчою вихідною фракцією викиду лівого шлуночка (ФВЛШ), вищим рівнем індексу Tei, нижчими показниками MAPSE та систолічної хвилі s, більшою тривалістю коригованого інтервалу QT. За даними багатофакторного аналізу, предикторами більш вираженого регресу ГЛШ виявилися вихідний ІММЛШ, ФВЛШ, мітральна регургітація, тривалість коригованого інтервалу QT, а також відсутність супутнього багатосудинного ураження вінцевих артерій. Точність передбачення групи зі слабкою динамікою ІММЛШ становила 73,3 %, з вираженою – 79,7 %, загальна точність моделі – 76,9 %. Вираженість зменшення ІММЛШ є одним з найважливіших індикаторів довготривалого ефекту ПАК у пацієнтів з критичним АС. Вихідний ІММЛШ, ФВЛШ, мітральна регургітація, тривалість коригованого інтервалу QT та відсутність супутнього багатосудинного ураження вінцевих артерій є незалежними предикторами сприятливішої динаміки ІММЛШ після ПАК через 6–12 міс.

Повний текст статті

І.Г. Лебідь, А.О. Разінкіна, Ю.І. Климишин, Н.М. Руденко Особливості толерантності до фізичного навантаження у дорослих пацієнтів після операції заміни аортального клапана легеневим автографтом

Мета – оцінити толерантність до фізичного навантаження (ТФН) у дорослих пацієнтів у віддалений післяопераційний період після заміни аортального клапана легеневим автографтом (операція Росса, ОР). З 01.01.2016 р. до 30.11.2016 р. обстежено 22 послідовних пацієнтів віком від 18 років з природженими вадами серця, які перенесли ОР (1-ша група), і 24 практично здорових дорослих (2-га, контрольна група). Залежно від функціонального класу (ФК) серцевої недостатності хворих 1-ї групи розділили на підгрупи: 1А – 8 пацієнтів з I ФК за NYHA, 1Б – 14 осіб із II–III ФК за NYHA. ТФН оцінювали за допомогою тесту з шестихвилинною ходьбою (ШХX) і запропонованого нами методу визначення фізичної працездатності (PWC170) у дорослих із природженими вадами серця. Якість життя оцінювали за допомогою опитувальника SF-36. Віддалений післяопераційний період становив (5,8±1,7) року. ОР була єдиним хірургічним втручанням у 11 (50 %) хворих. Аналіз якості життя показав відсутність відмінностей в 1-й і 2-й групах. Дистанція в тесті з ШХХ становила (429,6±22,2) м у пацієнтів 1-ї групи і (593,3±7,6) м – 2-ї групи (Р<0,01). На ІІ етапі фізичного навантаження у хворих підгрупи 1Б частота скорочень серця була статистично значуще (Р<0,01) вищою, ніж в осіб 2-ї групи (відповідно 142,1±6,4, і 120,5±3,6 за 1 хв). Рівень систолічного артеріального тиску (АТ) у оперованих хворих обох підгруп на II етапі був статистично значуще (Р<0,05) вищим, ніж у здорових, а рівень діастолічного АТ на обох етапах не мав статистично значущих відмінностей. ТФН (за показниками фізичної працездатності – PWC170 і PWC170/кг) у пацієнтів підгрупи 1Б виявилася статистично значуще нижчою, ніж у хворих підгрупи 1А та осіб 2-ї групи. Всім пацієнтам після ОР необхідно проводити дослідження з дозованим фізичним навантаженням з використанням запропонованого нами методу. Низька фізична працездатність у віддалений період у деяких пацієнтів після ОР є наслідком перенесених додаткових хірургічних та інтервенційних втручань, крім ОР, і зниження функціонального стану правого шлуночка при достатній функції лівого шлуночка. Найбільш значний приріст систолічного АТ у пацієнтів після ОР на етапах навантаження за відсутності статистично значущих змін діастолічного АТ може свідчити про підвищення жорсткості стінки кореня неоаорти при адекватній функції легеневого автографта в аортальній позиції, що потребує подальшого вивчення.

Повний текст статті

Н.В. Понич, О.Й. Жарінов, О.А. Єпанчінцева, Б.М. Тодуров Відновлення систолічної функції лівого шлуночка в пацієнтів з аортальним стенозом після протезування аортального клапана

Мета – оцінити здатність до відновлення насосної функції лівого шлуночка (ЛШ) у пацієнтів з аортальним стенозом (АС) і зниженою фракцією викиду (ФВ) ЛШ після протезування аортального клапана (ПАК) при 6-місячному спостереженні. В одноцентровому дослідженні проаналізували дані, отримані при обстеженні 49 пацієнтів віком у середньому 60 років з вираженим АС і систолічною дисфункцією ЛШ (ФВ ЛШ менше 45 %), послідовно відібраних для ізольованого ПАК. Усім пацієнтам до операції провели клінічне та інструментальне дослідження, зокрема трансторакальну ехокардіографію і коронаровентрикулографію. Через 6 міс після оперативного втручання обстежено 48 пацієнтів; один пацієнт помер протягом періоду спостереження. Одно- і багатофакторний логістичний регресійний аналіз був проведений для виявлення чинників, незалежно пов’язаних з відновленням ФВ ЛШ. Через 6 міс після ПАК спостерігали суттєве зменшення об’ємів ЛШ і лівого передсердя, товщини стінок ЛШ та індексу маси міокарда ЛШ, покращення насосної функції міокарда за показниками ФВ ЛШ, MAPSE, індексу Tei, хвилі s, а також показників дастолічної функції. Відновлення ФВ ЛШ не залежало від віку, статі, індексу маси тіла, частоти скорочень серця і супутніх захворювань, у тому числі артеріальної гіпертензії, фібриляції передсердь і застійної серцевої недостатності. Вихідна ФВ ЛШ була найсильнішим незалежним прогностичним чинником відновлення ФВ ЛШ (β=–0,87; Р<0,001). Середній градієнт тиску на аортальному клапані, трикуспідальна недостатність, мітральна недостатність, індекс кінцеводіастолічного об’єму ЛШ, середня швидкість руху кільця мітрального клапана (е') і супутній цукровий діабет були незалежно пов’язані з поліпшенням ФВ ЛШ. Низька вихідна ФВ – найсильніший предиктор поліпшення структурно-функціонального стану ЛШ у хворих з тяжким АС через 6 міс після ПАК. Виконання ПАК є доцільним у пацієнтів з АС і зниженою ФВ ЛШ, у яких немає значущих протипоказань для кардіохірургічного втручання.

Повний текст статті

І.Г. Лебідь, І.М. Ємець. Стать-детерміновані відмінності в оперованих та неоперованих дорослих із природженими вадами серця

Мета – визначити стать-детерміновані особливості в оперованих та неоперованих дорослих з природженими вадами серця для формування стратегії надання кардіологічної допомоги, оцінки ризику кардіологічних і кардіохірургічних втручань. Перебіг природжених вад серця в оперованих та неоперованих дорослих має низку суттєвих відмінностей залежно від статі пацієнта. У структурі діагнозів природжених аномалій серця та магістральних судин у жінок статистично значуще переважали септальні дефекти, відкрита артеріальна протока, в чоловіків – патологія аортального клапана та коарктація аорти. В осіб жіночої статі статистично значуще частіше в анамнезі зареєстровано аритмії, тяжчий функціональний клас серцевої недостатності за NYHA, що потребувало більш частого призначення та корекції медикаментозної терапії. Куріння, як чинник ризику серцевих захворювань, статистично значуще частіше спостерігали в чоловіків. Як серед жінок, так і серед чоловіків переважали хворі, що перенесли кардіохірургічні втручання при низькому показнику летальності (0,34 %). У чоловіків статистично значуще частіше були виконані втручання при коарктації аорти. Кардіохірургічні втручання, виконані у жінок віком понад 18 років, статистично значуще частіше проводилися при дефекті міжпередсердної перегородки та частковому аномальному дренажі легеневих вен, у чоловіків частіше виконували операції та черезшкірні втручання при тетраді Фалло.

Повний текст статті