В.В. Батушкін, М. Ашдари, А.І. Гема, Н.А. Комаревич.Зміни внутрішньосерцевої гемодинаміки та рівнів прозапальних цитокінів під впливом зофеноприлу і лізиноприлу в післяінфарктний період у хворих із супутньою артеріальною гіпертензією

Мета роботи – вивчити вплив зофеноприлу й лізиноприлу на клінічний перебіг артеріальної гіпертензії (АГ) у післяінфарктний період протягом 6 міс, а також на зміни артеріального тиску (АТ) і показників внутрішньосерцевої гемодинаміки, функції ендотелію та лабораторних маркерів запалення.
Матеріал і методи. Обстежено 181 хворого із середньою або тяжкою формою АГ, віком у середньому (67,3±3,7) року, які перенесли гострий інфаркт міокарда з елевацією сегмента ST. Пацієнти І групи (n=89) приймали інгібітор ангіотензинперетворювального ферменту (ІАПФ) зофеноприл, хворі ІІ групи (n=92) – лізиноприл.
Результати. Антигіпертензивна терапія зофеноприлом не поступалася за ефективністю лізиноприлу і сприяла зменшенню денного систолічного АТ на 20,4 %, діастолічного АТ уночі на 17,9 %, максимально знижуючи добову варіабельність систолічного АТ на 61,8 % (Р=0,003) та індекс часу систолічного (на 44,6 %) і діастолічного (на 40 %) АТ. Запобігання прогресуванню псляінфарктного ремоделювання лівого шлуночка при використанні ліпофільного зофеноприлу у хворих з АГ у постінфарктний період пов’язано, насамперед, з поліпшенням лівошлуночкової систолічної дисфункції – зростанням фракції викиду на 11,8 % (Р<0,05), більшим сповільненням, ніж у групі лізиноприлу, лівошлуночкової дилатації і достовірним зменшенням маси міокарда лівого шлуночка у 69,2 % хворих. Тривале використання обох ІАПФ активно впливало на динаміку прозапальних цитокінів, значно зменшуючи рівень показників системного запалення. Терапія зофеноприлом у хворих з АГ раніше і швидше, ніж лізиноприлом, відновлювала ендотеліальну функцію судин, що характеризувалося достовірним підвищенням об’ємної швидкості кровотоку на 42,3 %, зростанням індексу реактивності судин на 23,1 %. При незначній кількості побічних ефектів, зофеноприл у дозі 60 мг на добу краще переносився, ніж лізиноприл у дозі 20 мг на добу, спричиняючи на 31,7 % рідше випадки гіпотонії.

Повний текст статті