А.М. Василенко, С.О. Шейко Корекція анемічного синдрому у хворих похилого віку з хронічною серцевою недостатністю.

Метою дослідження було підвищити ефективність лікування анемічного синдрому (АС) у хворих похилого віку з хронічною серцевою недостатністю (ХСН) шляхом визначення та корекції основних патогенетичних механізмів розвитку анемії. Обстежено 209 хворих похилого віку із ХСН та проявами АС. Факторами ризику розвитку АС у хворих похилого віку з ХСН є наявність залізодефіциту, раннє зниження швидкості клубочкової фільтрації та порушення секреції еритропоетину (ЕРП). Хворим з ХСН ІІ–ІІІ функціонального класу, що мають рівень гемоглобіну 120–110 г/л, знижений рівень сироваткового заліза, збільшений вміст феритину та нормальний рівень ЕРП, з метою корекції АС слід призначати препарати заліза. При концентрації гемоглобіну < 110 г/л, зниженому рівні сироваткового заліза, підвищенні вмісту феритину та зниженні ЕРП лікування АС у хворих похилого віку слід проводити із застосуванням препаратів заліза та епоетину-Β. У 24,5 % хворих визначили підвищений рівень ЕРП. Це явище слід розцінювати як еритропоетинрезистентність. З метою подолання синдрому еритропоетинрезистентності та корекції АС у цієї категорії хворих необхідно призначати епоетин-Β за загальновизначеною методикою. Профілактику АС у хворих похилого віку з ХСН слід починати з раннього лікування ХСН згідно з міжнародними стандартами. Замість інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту раціонально використовувати сартани (кандесартан, валсартан). При прогресуючому перебігу ХСН та АС у лікування не слід включати ацетилсаліцилову
кислоту.

Повний текст статті