Г.В. Дзяк, М.Ю. Колесник.Вплив фіксованої комбінації периндоприлу та амлодипіну на параметри деформації міокарда лівого шлуночка в чоловіків з артеріальною гіпертензією

Мета – оцінити вплив фіксованої комбінації інгібітора ангіотензинперетворювального ферменту периндоприлу та антагоніста кальцію амлодипіну на показники деформації міокарда лівого шлуночка (ЛШ) у чоловіків з артеріальною гіпертензією (АГ). Обстежено 78 чоловіків віком у середньому 52 (48–59) роки з АГ. Усім пацієнтам виконували добове моніторування артеріального тиску (АТ), трансторакальну ехокардіоскопію, спекл-трекінг ехокардіографію на початку дослідження та в кінці лікування. Хворим призначали фіксовану комбінацію периндоприлу в дозі 5 мг та амлодипіну в дозі 5 мг. Корекцію дози проводили на першому та третьому місяці терапії. Термін спостереження – 6 міс. Терапія периндоприлом та амлодипіном була ефективною та добре переносилася. Цільового рівня АТ вдалося досягнути у 70 % хворих. Зафіксовано достовірне зниження індексу маси міокарда ЛШ (Р=0,008) і збільшення фракції викиду ЛШ (Р=0,012). Спостерігали збільшення швидкості руху медіальної та латеральної частини фіброзного кільця мітрального клапана в ранню діастолу за даними тканинної допплерографії. Через 6 міс лікування виявлено статистично значуще підвищення базальної циркулярної деформації (Р=0,026) та швидкості деформації ЛШ (Р=0,049). Достовірної динаміки повздовжньої та радіальної деформації ЛШ не зареєстровано. Терапія фіксованою комбінацією периндоприлу й амлодипіну протягом 6 міс приводить до достовірного збільшення базальної циркулярної деформації та швидкості деформації ЛШ при незмінних параметрах повздовжньої та радіальної деформації. Відновлення циркулярної деформації асоціюється з достовірним зниженням індексу маси міокарда, підвищенням фракції викиду та поліпшенням параметрів діастолічної функції ЛШ.

Повний текст статті