Г.Д. Радченко Гіпертрофія лівого шлуночка: визначення, методи оцінки, можливості регресу

Представлено огляд літератури щодо проблеми гіпертрофії лівого шлуночка (ГЛШ) та її регресу, визначено фактори, які впливають на формування ГЛШ. Наявність ГЛШ є фактором ризику виникнення несприятливих подій у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Виникнення і прогресування ГЛШ пов’язано з низкою факторів, одним із найвпливовіших серед яких є стійке підвищення артеріального тиску. Поширеність цього ураження та його прогностична значущість зумовили необхідність пошуків шляхів запобігання його виникненню та зворотному розвитку, що стало проміжною точкою оцінки ефективності антигіпертензивної терапії. Тривалий ефективний контроль артеріального тиску є першим заходом у цьому напрямку. Для оцінки регресу ГЛШ застосовують спеціальні електрокардіографічні і ехокардіографічні критерії. Немає однозначно переконливих доказів щодо ефективності певної групи антигіпертензивних препаратів у зворотному розвитку ГЛШ. Проте блокатори ренін-ангіотензинової системи (інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту та блокатори рецепторів ангіотензину II) є найбільш потужними засобами, а p-адреноблокатори без вазодилатуючих властивостей найменше сприяють зменшенню ГЛШ. Перспективним залишається вивчення біохімічних, функціональних та структурних аспектів фібротичних змін міокарда та ремоделювання лівого шлуночка під впливом антигіпертензивної терапії.

Повний текст статті