Н.П. Левчук, О.Й. Жарінов, М.Р. Ікоркін, О.С. Сичов. Зміни структури і функції міокарда в пацієнтів з персистентною фібриляцією передсердь після кардіоверсії при тривалому спостереженні.

Мета – порівняти динаміку показників структурно-функціонального стану міокарда в пацієнтів з персистентною неклапанною фібриляцією передсердь (ФП) протягом 18 міс після кардіоверсії залежно від утримання синусового ритму. У проспективне спостереження залучили 225 послідовно обстежених пацієнтів, відібраних для планового відновлення синусового ритму серця. Крім загальноклінічних даних, протокол обстеження передбачав трансторакальну і черезстравохідну ехокардіографію з метою детальної оцінки показників структурно-функціонального стану шлуночків і передсердь. Через 18 міс після кардіоверсії синусовий ритм зберігався у 125 (55,6 %) пацієнтів. У 100 (44,4 %) хворих зареєстровано персистентну або постійну ФП, у тому числі в 47 – через 6 міс, у 23 – через 12 міс, у 30 – через 18 міс після кардіоверсії. Утримання синусового ритму при 18-місячному спостереженні асоціювалося з переходом більшості обстежених пацієнтів у легший функціональний клас серцевої недостатності за NYHА, а також значущим поліпшенням показників структурно-функціонального стану міокарда, зменшенням ступеня вираження мітральної та трикуспідальної регургітації. Рецидив ФП асоціювався з погіршенням стану вушка лівого передсердя. Отримані дані свідчать на користь стратегії відновлення та утримання ритму як ефективного шляху профілактики «тахікардіоміопатії» у пацієнтів із симптомною персистентною ФП.

Повний текст статті