А.О. Бородай Оцінка можливості раннього відновлення синусового ритму у хворих із персистуючою фібриляцією/тріпотінням передсердь при застосуванні черезстравохідної ехокардіографії

Мета роботи – оцінити можливості скорочення термінів антикоагулянтної терапії у хворих з пароксизмом фібриляції/тріпотіння передсердь (ФП/ТП) тривалістю більше 48 год під контролем черезстравохідної ехокардіографії (ЧСЕХО) і визначити показники трансторакальної ехокардіографії для можливої ранньої кардіоверсії. Обстежено 131 хворого з персистуючою формою ФП/ТП, середній вік (58,67±0,85) року, середня тривалість епізоду – (5,05±1,38) міс. У 56,5 % хворих пароксизм був повторним, а у 43,5 % – уперше виявленим. Основним діагнозом було у 87 % хворих – ІХС, у 9,16 % – міокардіофіброз, у 2,29 % – метаболічна кардіоміопатія, у 0,76 % – гіпертрофічна кардіоміопатія. Супутню артеріальну гіпертензію відзначали в 84 % випадків. Хворих розділили на групи: 1-ша – з відновленням синусового ритму (СР) відразу після проведення ЧСЕХО і 2-га – хворі, яким проведення кардіоверсії було відкладено як мінімум на 4 тиж. Було показано, що при використанні ЧСЕХО у 60,3 % хворих з пароксизмом ФП/ТП більше 48 год можна значно (щонайменше на 21 день) скоротити тривалість антикоагулянтної терапії та частоту повторної госпіталізації перед відновленням СР. Також показано, що у хворих з помірним або вираженим феноменом спонтанного контрастування та систолічною дисфункцією лівого шлуночка без тромбу у вушку лівого передсердя можливе скорочення термінів антикоагулянтної терапії перед відновленням СР. Доведено, що за умови адекватної антикоагулянтної терапії безпечним є скорочення її термінів при феномені спонтанного контрастування 1-2+, середній швидкості вигнання з вушка лівого передсердя > 30 см/с, індексі кінцевосистолічного об’єму < 30 мл/м2, фракції викиду лівого шлуночка > 50 %.

Повний текст статті