О.М. Пархоменко, О.О. Сопко, Я.М. Лутай, О.І. Іркін, А.О. Степура, Д.О. Білий, С.П. Кушнір Гострий кардіоренальний синдром у стабільних хворих з гострим коронарним синдромом з елевацією сегмента ST: патогенетична роль порушення ендотелійзалежної вазодилатації

Мета роботи – встановити можливі клініко-патогенетичні механізми погіршення функції нирок у хворих з гострим коронарним синдромом (ГКС) з елевацією сегмента ST упродовж перших 7 діб госпітального спостереження. Обстежено 122 хворих з ГКС з елевацією сегмента ST, госпіталізованих у перші (4,31±0,23) год від розвитку захворювання, які отримали реперфузійну терапію (первинне черезшкірне коронарне втручання – 86,9 %) або мали ознаки спонтанної реканалізації інфарктзалежної артерії (9,0 %). Швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) визначали розрахунковим методом за формулою MDRD. Гостре ушкодження нирок визначали як динамічне зниження ШКФ на 20 % та більше порівняно з початковим рівнем у строки від 3-ї до 7-ї доби госпітального періоду ГКС. Функцію ендотелію судин у хворих на ГКС визначали за даними проби з ендотелійзалежною вазодилатацією (ЕЗВД). Залежно від рівня ШКФ при госпіталізації хворих на ГКС розділили на три групи: 1-ша – з ШКФ ≥ 90 мл/(хв · 1,73 м2); 2-га – з ШКФ 60–89 мл/(хв · 1,73 м2); 3-тя – з ШКФ 45–59 мл/(хв · 1,73 м2). У хворих 1-ї групи розвиток гострого ушкодження нирок відзначено за наявності більш вираженої дисфункції ендотелію та її збереження протягом 7 діб спостереження. У хворих з помірно вираженою дисфункцією нирок її прогресування може бути пов’язане зі збереженням дисфункції ендотелію судин на тлі персистування активації прозапальних процесів. У хворих із вихідною дисфункцією нирок погіршення їх функції відбувається на тлі прогресування дисфункції ендотелією без ознак підвищення маркерів системного запалення. Отримані результати дозволяють визначити дисфункцію ендотелію як важливий патогенетичний чинник погіршення функції нирок – гострого кардіоренального синдрому у хворих з ГКС та свідчать про те, що у його виникненні мають значення не стільки вихідне значення ШКФ, скільки низький рівень ЕЗВД в 1-шу добу захворювання (особливо у хворих зі збереженою функцією нирок) та недостатнє відновлення функції ендотелію протягом першого тижня лікування (у хворих всіх груп).

Повний текст статті