Г.Д. Радченко, О.О. Торбас, Ю.М. Сіренко, Г.В. Пономарьова, П.І. Сидоренко, С.А. Поліщук, О.О. Сніцаренко. Порівняння ефективності лікування за допомогою комбінацій лізиноприлу й гідрохлоротіазидута бісопрололу й гідрохлоротіазиду в пацієнтів з помірною і тяжкою артеріальною гіпертензією

Мета – порівняти ефективність застосування комбінації високоселективного β-адреноблокатора бісопрололу й гідрохлоротіазиду та комбінації інгібітора ангіотензинперетворювального ферменту лізиноприлу й гідрохлоротіазиду в пацієнтів з помірною і тяжкою артеріальною гіпертензією (АГ). У дослідження залучено 59 пацієнтів з помірною та тяжкою АГ (середній рівень систолічного (САТ)/діастолічного (ДАТ) артеріального тиску – (171,3±2,1)/(98,6±1,3) мм рт. ст.). Усім хворм на початку дослідження та на етапах лікування проводили: вимірювання маси тіла та зросту, офісного САТ, ДАТ та ЧСС, добове моніторування АТ, визначення швидкості поширення пульсової хвилі в артеріях еластичного (ШРПХе) та м’язового (ШРПХм) типів, центрального САТ (ЦСАТ), біохімічне дослідження крові, ЕКГ. Пацієнтам призначали або фіксовану комбінацію лізиноприлу і гідрохлоротіазиду в добовій дозі 40 та 25 мг відповідно (n=32) або нефіксовану комбінацію бісопрололу 10 мг та гідрохлоротіазиду 25 мг (n=27). У разі необхідності через 1 міс лікування додавали амлодипін, через 3 міс – доксазозин. Спостерігали достовірне однакове зниження офісного АТ у пацієнтів обох груп, а також достовірне зниження середньодобової ЧСС у групі застосування бісопрололу й гідрохлоротіазиду. Зниження ЦСАТ у групі лізиноприлу і гідрохлоротіазиду було достовірно більшим, ніж у групі комбінації бісопрололу. У групі бісопрололу й гідрохлоротіазиду достовірно збільшився індекс аугментації, у групі лізиноприлу і гідрохлоротіазиду – достовірно не змінився. Достовірної динаміки ШРПХ(е) та ШРПХ(м) в обох групах не спостерігали. Незважаючи на майже однакове зниження рівня брахіального АТ, як за результатами офісного вимірювання, так і згідно з даними добового моніторування, терапія на основі комбінації лізиноприлу і гідрохлоротіазиду достовірно краще впливала на зниження ЦСАД. Крім того, тільки в цій групі спостерігали достовірне зниження концентрації креатиніну сироватки в кінці дослідження.

Повний текст статті