Г.Д. Радченко, Т.Г. Слащева, Ю.М. Сіренко, Л.О. Муштенко. Чинники, які впливають на контроль артеріального тиску у хворих на артеріальну гіпертензію залежно від віку.

Мета – порівняти контроль артеріального тиску (АТ) у широкій українській популяції хворих на артеріальну гіпертензію (АГ) віком більше та менше 65 років і визначити чинники, які асоціюються з недосягненням цільового рівня АТ протягом 3 міс антигіпертензивного лікування, окремо в кожній віковій групі. Проаналізовано дані 6758 пацієнтів, розділених залежно від віку на дві групи: 1-ша – 4328 осіб віком менше 65 років, 2-га – 2430 осіб віком 65 років та старших. Контроль ефективності лікування здійснювали на 4 візитах протягом 3 міс. Вимірювали офісний АТ, реєстрували ЕКГ, оцінювали прихильність до лікування та серцево-судинний ризик. Мультифакторний регресійний аналіз застосовували для виявлення незалежних предикторів недостатньої ефективності терапії. В осіб віком 65 років і старших АГ асоціювалася з більшою частотою виявлення таких ускладнень, як серцева недостатність, інсульт, інфаркт міокарда та ураження нирок, супутніх захворювань (цукровий діабет, ішемічна хвороба серця) та чинників ризику (ожиріння, дисліпідемія, високий систолічний АТ). Молодші пацієнти з АГ частіше мали шкідливі звички (куріння, зловживання алкоголем та сіллю), проте в них частіше була додаткова фізична активність. На початку дослідження лише 27,2 % пацієнтів 1-ї групи та 24,8 % – 2-ї (Р<0,05) мали високу прихильність до лікування. На тлі терапії спостерігали достовірне поліпшення прихильності до лікування в обох групах, проте в кінці дослідження більше осіб похилого віку, ніж молодого, характеризувалися як пацієнти з низькою прихильністю. У кінці дослідження пацієнти молодшого віку мали достовірно нижчі середні рівні АТ, ніж пацієнти старшого віку. Цільового рівня АТ (менше 140/90 мм рт. ст.) досягнуто у 63,7 % пацієнтів 1-ї групи, що було достовірно більше, ніж у пацієнтів 2-ї групи – 54 % (Р<0,001). При цьому середня кількість препаратів, які отримували хворі похилого віку, була достовірно більшою. Чинники, які асоціювалися з високою вірогідністю недосягнення цільового АТ, були майже однаковими для пацієнтів обох вікових груп: вищий початковий рівень АТ, наявність гіперхолестеринемії, низька прихильність до лікування в кінці спостереження. Додатковими чинниками, які збільшували вірогідність неефективного лікування, в пацієнтів молодшого віку виявилися початкова низька прихильність до лікування, більший індекс маси тіла та нечасте вживання свіжих овочів і фруктів, у пацієнтів віком понад 65 років – наявність ознак серцевої недостатності.

Повний текст статті