І.В. Малярчук, Н.Г. Горовенко, О.А. Крикунов, А.Р. Бабочкіна.Клінічне значення поліморфного варіанта G1639A гена VKORC1 в індивідуалізації терапії варфарином

Мета роботи – проаналізувати залежність величини підібраної дози варфарину та ступеня гіпокоагуляції від генотипу поліморфного варіанта G1639А гена VKORC1 у пацієнтів, які перенесли операцію протезування клапанів серця. У дослідження залучено 155 хворих, які перенесли операцію протезування клапанів серця та отримували терапію варфарином. Дозу варфарину підбирали до досягнення цільових значень рівня міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) 2,5–3,5. Пацієнти, в яких на етапі підбору дози варфарину спостерігали підвищення МНВ понад 3,5, увійшли до підгрупи А (n=35), особи, в яких значення рівня МНВ не виходили за межі цільових значень, увійшли до підгрупи Б (n=120). Визначено частоту генотипів за поліморфним варіантом G1639A гена VKORC1: 1639GG – 37,42 %, 1639GA – 46,45 %, 1639АА – 16,13 %. Пацієнти з генотипами 1639АА та 1639GA потребують достовірно менших доз варфарину порівняно з хворими з генотипом 1639GG (Р<0,05). Пацієнти з генотипом 1639АА мають достовірно збільшений ризик епізодів надмірної гіпокоагуляції порівняно з хворими з генотипом 1639GG (Р<0,05). З огляду на високу частоту пацієнтів з генотипами 1639АА та 1639GA за поліморфним варіантом G1639A гена VKORC1, необхідний персоналізований підхід до режиму дозування варфарину.

Повний текст статті