І.К. Следзевська, Л.М. Бабій, У.Ю. Остапчук, Л.Ф. Кісілевич Значення результатів тесту з дозованим фізичним навантаженням у хворих з післяінфарктним кардіосклерозом як показника прогнозу й оцінки ефективності відновлювального лікування.

Мета роботи – дослідити значення результатів тесту з дозованим фізичним навантаженням на велоергометрі у хворих з перенесеним інфарктом міокарда (ІМ) як показника прогнозу та оцінки ефективності відновлювального лікування. Обстежено 193 пацієнтів з перенесеним ІМ (основна група): 166 чоловіків і 27 жінок віком 30-65 років (у середньому (49,1±0,6) року), які перебували у відділенні інфаркту міокарда і відновлюваль¬ного лікування ННЦ “!нститут кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска” НАМН України. Обстеження проводили через 3 і 12 міс після розвитку ІМ. Групу порівняння становили 27 хворих, яким виконали операцію аортокоронарного шунтування, проте толерантність до фізичного навантаження (ТФН) при проведенні велоергометрії у них залишалася низькою (порогове навантаження – не вище 50 Вт). Встановлено залежність між ТФН та кіль¬кістю і ступенем ураження вінцевих артерій у хворих після перенесеного ІМ. Визначено, що протягом першого року після ІМ у 42% хворих ТФН підвищується, у 37% – залишається без змін і у 21% – знижується. Підвищення цього показника протягом року відбувається переважно у хворих з низькою ТФН (порогове навантаження – 25-50 Вт). Визначення рівня працездатності має велике значення як діагностичний чинник перед проведенням реваскуляризації, у той час як прогностична ефективність реваскуляризації не завжди залежить від виконаного хірургічного втручання.

Повний текст статті