К.М. Амосова, Н.В. Нетяженко, Г.І. Мішанич Вплив додавання клопідогрелю до терапії ацетилсаліциловою кислотою у хворих на гострий коронарний синдром без елевації сегмента ST з біохімічною аспіринорезистентністю на показники агрегації тромбоцитів з різними індукторами та клінічний перебіг захворювання

Мета роботи – оцінити вплив додавання клопідогрелю до терапії ацетилсаліциловою кислотою (АСК) у хворих на гострий коронарний синдром (ГКС) без елевації сегмента Бї з аспіринорезистентністю, діагностованою за допомогою агрегації з арахідоновою кислотою, на показники агрегації тромбоцитів з різними індукторами та клінічний перебіг захворювання. У дослідження включили 74 хворих з ГКС без елевації сегмента Бї, які до часу госпіталізації протягом щонайменше 6 міс приймали АСК у дозі 75-160 мг. За результатами виконання агрегації тромбоцитів з індуктором арахідоновою кислотою були виділені хворі з аспіринорезистентністю (п=26) та без неї (п=49), які, в свою чергу, були розділені на підгрупи за призначеною терапією. Для аналізу клінічного перебігу протягом 21 доби або до часу виписки оцінювали частоту тяжких ускладнень ГКС: пароксизмальної або персистуючої фібриляції передсердь, стійкої шлуночкової тахікардії або фібриляції шлуночків та нефатального (ре-інфаркту міокарда). Встановлено, що подвійна антитромбоцитарна терапія у хворих з біохімічною АР порівняно з монотерапісю АСК, сприяє більш значному зменшенню спонтанної агрегації, що асоціюється зі зменшенням сумарної частоти нефатальних (ре-)інфарктів міокарда і випадків смерті на 21-шу добу на 27,7 %. Ефективність подвійної антитромбоцитарної терапії АСК та клопідогрелем у хворих на ГКС може бути обумовлена впливом останнього не лише на рецептори аденозинфосфату, а й на деякі рецептори тромбоцитів.

Повний текст статті