Мета – порівняти ефективність кверцетину та 2-етил-6-метил-3-гідроксипіридину сукцинату, оцінити залежність розвитку позитивної відповіді на терапію від вихідного стану амінокислотного спектра плазми крові (АСП) у хворих з гострим інфарктом міокарда зі стійкою елевацією сегмента ST. Обстежено 116 хворих, яких було рандомізовано в три групи: в І та ІІ групах додатково призначали один із метаболічних кардіопротекторів – кверцетин або 2-етил-6-метил-3-гідроксипіридину сукцинат, у групі порівняння – тільки базисну терапію згідно із затвердженими стандартами. Головним критерієм відповіді на лікування вважали динаміку індексу регіональної скоротливості лівого шлуночка з 1-ї до 10-ї доби госпітального періоду. Встановлено, що ефективність метаболічних кардіопротекторів значною мірою залежить від АСП, насамперед вмісту та співвідношення амінокислот, залучених у процеси реалізації метаболічної дії препаратів. Позитивний ефект від призначення кверцетину асоціюється з меншим вихідним відношенням фенілаланін/тирозин у плазмі крові (≤ 2,1). Призначення 2-етил-6-метил-3-гідроксипіридину сукцинату доцільне в пацієнтів з меншим вихідним відношенням гомоцистеїн/метіонін у плазмі крові (≤ 0,33).
| Повний текст статті |  |