Л.Г. Воронков, Т.В. Наземець, А.В. Ляшенко, Т.І. Гавриленко Залежність змін концентрації циркулюючого амінотермінального фрагменту промозкового натрійуретичного пептиду на тлі лікування декомпенсованої хронічної серцевої недостатності від вихідних клініко-гемодинамічних показників та їхньої динаміки за період лікування

У 104 пацієнтів віком 22-75 років з клінічно маніфестованою хронічною серцевою недостатністю (ХСН) дослідили залежність змін концентрації циркулюючого промозкового натрійуретичного пептиду (NT-ргоВМР) упродовж стаціонарного лікування декомпенсованої ХСН від основних вихідних клініко-гемодинамічних показників та динаміки останніх за зазначений період лікування. Редукція рівня циркулюючого NT-proBNP на тлі лікування пацієнтів із декомпенсованою ХСН не залежала від статі, етіології ХСН (ішемічна хвороба серця або дилатаційна кардіоміопатія), вихідної величини фракції викиду лівого шлуночка. В той же час, достовірно більшою мірою вміст циркулюючого NT-proBNP знижувався у хворих віком понад 65 років, із фібриляцією передсердь (постійною і персистуючою), вихідним рівнем систолічного артеріального тиску в легеневій артерії 60-70 мм рт. ст., вихідною частотою скорочень серця (ЧСС) > 100 за 1 хв, а також із зниженням ЧСС під час лікування > 25 за 1 хв, вихідною сумою балів за шкалою оцінки клінічного стану (ШОКС) > 10 та зменшенням суми балів за ШОКС > 4, а також у тих, які отримували 80-120 мг фуросеміду на добу впродовж стаціонарного лікування. Ступінь зниження циркулюючого NT-proBNP упродовж лікування декомпенсованої ХСН має прямий кореляційний зв’язок з вихідною величиною суми балів за ШОКС, з вихідною ЧСС, а також із зсувами зазначених показників за час стаціонарного лікування. Група хворих із зниженням NT-proBNP за час лікування характеризувалася достовірно вищими вихідними величинами фракції викиду та нижчим рівнем систолічного легенево-артеріального тиску порівняно з пацієнтами, в яких терапія декомпенсованої ХСН не супроводжувалася істотним зниженням цього біомаркера.

Повний текст статті