В.Ю. Жарінова, В.О. Табакович-Вацеба, І.О. Сенько. Діагностичні та прогностичні можливості кардіотропних аутоантитіл у пацієнтів похилого віку з ішемічною хворобою серця з різною скоротливою здатністю міокарда

Мета – вивчити діагностичні та прогностичні можливості кардіотропних аутоантитіл у пацієнтів похилого віку з ішемічною хворобою серця (ІХС) з різною скоротливою здатністю міокарда. Обстежено 130 хворих віком 60–74 роки (у середньому (69,5±7,9) року) з діагнозом ІХС: стабільна стенокардія напруження II–III функціонального класу (ФК), з них 70 пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (ХСН) IIA стадії II–III ФК за NYHA зі зниженою скоротливою здатністю міокарда (фракція викиду (ФВ) лівого шлуночка (ЛШ) < 45 %) та 60 хворих зі збереженою систолічною функцією ЛШ (ФВ ЛШ > 45 %). Контрольну групу становили 10 здорових осіб віком 60–75 років. Загальний період спостереження – 3 роки. В обстежених хворих відзначено відмінності щодо частоти виявлення підвищеного титру кардіотропних аутоантитіл, які характеризують стан різних міокардіальних структур: β1-адренорецепторів (β1-АР), мембран кардіоміоцитів (Com-02), цитоплазми кардіоміоцитів (Cos-05), кардіоміозину (L-myosin). У хворих із систолічною дисфункцією ЛШ підвищений титр аутоантитіл спостерігали в 2–3 рази частіше, ніж у хворих зі збереженою ФВ ЛШ. Виявили зворотний кореляційний зв’язок рівня аутоантитіл до β1-АР (r=0,81; P<0,05), Сom-02 (r=0,62; P<0,05), Cos-05 (r=0,58; P<0,05) з ФВ ЛШ. Найбільше прогностичне значення для стратифікації пацієнтів у групу ХСН має титр аутоантитіл до β1-AР. При підвищеному рівні аутоантитіл цього типу ризик виявлення систолічної дисфункції збільшився в 6,42 разу. Підвищений титр інших аутоантитіл мав досить низьке діагностичне значення. У разі підвищеного титру аутоантитіл до β1-AР, Cos-05 та L-myosin відношення шансів розподілу пацієнтів у групи за наявністю систолічної дисфункції становило 12,0 (95 % довірчий інтервал 7,5–25,4). При поєднанні підвищення титру аутоантитіл до β1-AR, Com-02 і L-myosin цей показник становив 6,1 (1,21–10,4), при одночасному підвищенні титру аутоантитіл до β1-АР і L-myosin – 5,27 (1,17–12,2). Наведені дані свідчать про діагностичну значущість підвищеного титру кардіотропних аутоантитіл до β1-АР для діагностики ХСН у хворих похилого віку з ІХС. Підвищений титр аутоантитіл до β1-АР, Cos-05 і L-myosin має прогностичне значення для розвитку ХСН.

Повний текст статті